UNIT.City — місце, де люди працюють... КРАЩЕ! Обирай свій простір просто зараз 👉
Ігор Вишневський Зброя
10 липня 2025, 09:00
2025-07-10
Катерина Михалко, ТСУ: «Україна має в надлишку дронові потужності. Називаємо це надлишком не тому, що це не треба армії, а тому, що наша держава це не контрактує». Велике інтерв’ю про експорт озброєнь і підводні камені miltech
«Воювати роботами, проте не людьми», — одне з гасел Технологічних Сил України, об'єднання українських зброярів, яке наближається до другої річниці свого створення і з початкових шести учасників зросло до кількох десятків членів. До ТСУ входять головним чином українські виробники дронів і РЕБ-систем, а це наразі головна зброя цієї війни.
Наскільки об'єднання наблизилося до цього та інших своїх гасел у реальності, хто може до нього потрапити, а кому — відмовляють, наскільки близько Україна стоїть до відкриття експорту зброї і чи зрозуміє це суспільство, а також — чи варто Україні боротися за ринки експорту озброєнь із росією, dev.ua поговорив із виконавчою директоркою ТСУ Катериною Михалко. Про ці та інші питання — нижче.
«Воювати роботами, проте не людьми», — одне з гасел Технологічних Сил України, об'єднання українських зброярів, яке наближається до другої річниці свого створення і з початкових шести учасників зросло до кількох десятків членів. До ТСУ входять головним чином українські виробники дронів і РЕБ-систем, а це наразі головна зброя цієї війни.
Наскільки об'єднання наблизилося до цього та інших своїх гасел у реальності, хто може до нього потрапити, а кому — відмовляють, наскільки близько Україна стоїть до відкриття експорту зброї і чи зрозуміє це суспільство, а також — чи варто Україні боротися за ринки експорту озброєнь із росією, dev.ua поговорив із виконавчою директоркою ТСУ Катериною Михалко. Про ці та інші питання — нижче.
Коротка передісторія
Об'єднання «Технологічні Сили України» почало свою роботу в серпні 2023 року. На початковому етапі до ТСУ ввійшли шість компаній-виробників безпілотників і робототехніки: UKRSPECSYSTEMS, Roboneers, Skyeton, AeroDrone, Deviro та ISR Defence. З часом до нього доєдналися ще десятки учасників. ТСУ активно лобіювали низку ключових для зброярів питань, зокрема — відкриття експорту озброєнь. У травні учасники ТСУ підписали звернення з цим питанням до Президента, апелюючи до того, що експорт озброєнь принесе країні до $2 млрд валютних надходжень.
Сьогодні одне з ключових питань для вашого ринку — це експорт зброї. Була заява Президента, але для непосвячених людей — там лише доволі загальні фрази. Що і як саме буде дозволено — розуміння досі нема. Експорт зброї вже отримав «зелене світло» чи це просто акуратна і завуальована обіцянка без конкретного наповнення?
Якщо Президент сказав, то в мене немає сумнівів, що це буде. Тому дякуємо Президенту за «зелене світло». Але, звичайно, ми чекаємо, власне, нормативного регулювання.
Технологічні Сили також у процесі напрацювання цього бачення. Ми ознайомилися з деякими документами, дали зворотний зв’язок державі. У нас є конкретні рекомендації, і ми сподіваємося, що держава їх врахує. Після того, як буде ухвалено законодавство, тільки тоді можна буде констатувати, що міжнародні ринки для експорту повністю відкриті. Але бачимо, що законодавчі активності відбуваються, і рух до нового регулювання є.
А де саме ці активності відбуваються? Законопроєкт має бути від уряду чи його зареєструють народні депутати?
Будуть народні депутати реєструвати, а на базі цих змін буде підзаконка від уряду. Зовсім нещодавно, 1 липня, була зустріч із представниками Податкового комітету ВРУ. Це один із видів роботи, яку ми робимо: приводимо наших виробників озброєння на зустрічі з владою, як громадська організація ініціюємо такий діалог.
Зрозуміло, що галузь пояснює необхідність експорту озброєння доволі аргументовано. Але як це виглядатиме в очах людей — в країні повномасштабна війна, армія далека від того, щоб бути забезпеченою, а наші виробники озброєння експортують продукцію в інші країни?
Те, що військовим не вистачає зброї — це факт, ми не сперечаємося. Але як зробити так, щоб у Сил безпеки й оборони було більше зброї? Її треба купувати! Бо скільки б приватний або державний виробник не виготовляв, якщо в нього немає контракту, він не може безплатно передати це армії. Йому самому треба купляти компоненти й платити зарплати.
Якщо якісь люди виступатимуть публічно проти експорту зброї, то я б хотіла їх запитати, чи отримують вони зарплату, чи можуть вони купувати їжу для своїх дітей? Напевно, вони не працювали б безплатно на підприємстві, правильно? Це перший аспект.
Другий аспект — жодна компанія за власним бажанням не може взяти й передати якусь зброю. Вона має бути потрібна, і армія повинна її замовити.
Для цього мають пройти відповідні процедури. Наприклад, компанії, щоб купити деякі компоненти, треба мати сертифікат кінцевого споживача зі сторони армії. Бо якщо це якісь вибухові речовини, то вони будь-кому не продаються, чи не так? Це дуже зарегульована історія. Відповідно, державні контракти тут, безумовно — важливий аспект. Тому між армією, силами безпеки й оборони — з одного боку, і приватним сектором — давайте я буду говорити зараз тільки про приватний сектор — з іншого боку, є посередник. Це держава, яка має це закупити.
Давайте також акцентуємо на ще одному аспекті: коли виробництво завантажено на максимум, коли в нього більше купують, тоді собівартість одного дрону або одного РЕБу — менша. Бо чим більша виробнича партія, тим менша собівартість однієї одиниці продукції. Це аксіома.
Відповідно, за описаних мною умов українська компанія за ті самі гроші буде спроможна постачати нашій армії зброю дешевше, аніж за умов, коли в них буде дуже мало державних контрактів. Це якщо казати про економічний аспект.
Експорт — це ширше, ніж гроші і навіть ширше, ніж забезпечення армії. Це про міжнародну безпекову співпрацю. Україна наразі — це також гарант безпеки для Європейського Союзу. І дуже мало країн в Європейському Союзі вміють виготовляти дрони.
Ми можемо просити в західних держав Patriot, ракети, стратегічну зброю. Але ми маємо в надлишку дронові потужності. Ми називаємо це надлишком не тому, що це не треба армії, а тому, що наша держава це не контрактує. Окрім того, є окремі специфічні дрони, яких насправді вже достатньо в нашої армії. Ну бо справді є такі категорії дронів, які вже не так гостро потрібні нашим військовим.
Тож цей весь надлишок можна використати для того, щоб підсилити Європейський Союз, навчити їх користуватися дронами. І взамін за це отримати податкові надходження, гроші, валюту в країну, або ті ж самі ракетні установки.
Це буде вчити нашу державу заробляти гроші за рахунок експорту і просувати нас в міжнародній співпраці. Бо якщо ми хочемо мати стратегічну обороноздатність, наша оборонка має бути інтегрована в європейську. Наші виробники мають працювати по європейським стандартам, і натомість відходити від радянських стандартів. І це все не може статися, якщо немає міжнародної співпраці.
Тому експорт зброї — це не про перетин кордону шматком залізяки. Це про ментальну модель, коли наша галузь може вільно співпрацювати хоча б з Європейським Союзом для того, щоб наші індустрії інтегрувалися і щоб ми мали спільну безпекову рамку. Тому це про підсилення обороноздатності, а не навпаки.
«Експорт у Європейський Союз — це перший і логічний крок. Але стратегічно важливо, як Україна буде відвоювати ринок нейтральних країн у росії»
Але як питання експорту зброї має регулюватися політично? Адже навіть в ЄС є умовні Угорщина і Словаччина, які наразі блокують багато ініціатив щодо України і є далеко не дружніми в певних аспектах. Що все казати про багато інших країн у світі, які відверто лояльні до росії. Як саме Україна має визначати міжнародних гравців, куди експорт наших військових технологій можливий, а куди — ні?
Безумовно, це має бути прописано на законодавчому рівні й визначено урядом. Воно так і є. Є Державна служба експортного контролю, яка має свої критерії, за якими вона має давати дозволи. Є Міжвідомча комісія з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю, яка приймає такі рішення, і її голова — це перший заступник міністра оборони. Туди, зокрема, входять спецслужби, зокрема СБУ, які погоджують ці рішення.
Окрім того, є спеціальні профільні органи, які мають перевіряти контрагента. І це ж не тільки в самій країні справа, бо важливо, хто саме в конкретній країні це купує. Тобто, це може бути уряд тієї держави, а може бути якась міжурядова чи приватна структура. Тож тут має перевірятися end-user, кінцевий користувач.
І ось цей весь ланцюжок перевіряється українськими спецслужбами й там значно більше контексту, ніж просто держава-контрагент. Залежить від того, яка це зброя, яка це технологія, яка була співпраця до цього. Тому рішення про експорт в кожному конкретному випадку має прийматися збалансовано, враховуючи, зокрема, позицію наших українських спецслужб і всі дипломатичні контексти.
А що з експортом зброї у росії? Як це виглядає у них, наскільки росія активно перебуває у цій експортній гонці, у якому масштабі готова продавати свої технології й кому?
Я можу сказати тільки з відкритих джерел — те, що вони декларують. Минулого року вони вийшли з заявою, що у них контрактів на $50–55 млрд. З сумою можна сперечатися, можливо вона і значно завищена, але за будь-яких обставин — це багато.
Цієї зими я була на виставці IDEX в Абу-Дабі. Випадково натрапила на російський центр на цій виставці. Там були красиво представлені дрони, які вони виготовляють. Тож щось змушує мене думати, що, напевно, вони бачать дроновий ринок також як свій значний експортний потенціал. По суті, біда в тому, що всього є дві країни у світі, які мають подібний досвід із дронами — і це якраз Україна і росія.
Тут питання в тому, хто швидше завоює світове лідерство в цьому. У нас є і моральне право, і змога монетизувати свій досвід із дронами. Зрозуміло, що Європейський Союз не буде купувати це у росії, але є інші ринки збуту — нейтральні країни, які рівновіддалені від нас з росією.
Тож чи можна було б туди потенційно продавати, якщо не військові технології, то технології подвійного застосування? Або якісь дрони, які для нас вже є непотрібними або технологічно застарілими? Бо це потенційне надходження валюти в Україну, і безпекові ризики — мінімальні. Якщо у нас є дипломатичні стосунки з цими країнами і якщо мова про технології подвійного застосування, то це потенційно гарні ринки для України.
Тобто, можливо, експорт у Європейський Союз — це перший і логічний крок. Але стратегічно важливо, як Україна буде відвоювати ринок нейтральних країн у росії. Бо це буде робити нас багатшими, а нашого ворога — якщо не біднішим, то принаймні позбавляти його можливості додаткового заробітку. Саме так воно має працювати.
Давайте ще про питання законодавчого й регуляторного лобі для зброярів, що, власне, є одним з головних завдань Технологічних Сил України. Чому складається так, що на четвертий рік великої війни держава досі не повністю розуміє проблеми галузі, щоб прибрати низку застарілих і штучних нормативних обмежень? Що вам вдалося зробити, аби цю ситуацію полегшити?
У велику війну ми заходили з безліччю ще радянських норм. Але я б не хотіла повністю перекидати всю провину за це на людей, які перебувають у владі зараз. Багато хто насправді там опинився після 2022 року й навпаки захотів взяти на себе відповідальність у складний момент. Ці зміни мали відбуватися давно.
Перше, що хочу зазначити — це нелегка сфера, бо ринок зброї завжди був закритий.
Друге — тут було багато державних компаній і мало приватних. Тому багато норм були націлені саме на державні підприємства.
Третє — перед повномасштабною війною у нас не так багато озброєнь виготовлялися, порівняно з тим, що ми маємо зараз. Тобто, український miltech у його нинішньому вигляді — це, по суті, нова сфера. Більшість виробників з’явилися на ринку нещодавно, тому, об'єктивно, для державного службовця — складний виклик все це перебудувати.
Я б не сказала, що все погано. Було кілька ключових ініціатив, наприклад, на початку повномасштабної війни з’явилася «Армія дронів». І вони зробили спеціальний режим саме для дронових компаній і компаній, які виготовляють РЕБи. Це був один із чинників, через які ця сфера так швидко зростала. І досі це регулювання продовжує свою дію, це важливо для сектору.
Що ще стало кращим? Наприклад, це 100% бронювання для підприємств ОПК, аби вони могли передбачувано виконувати контракти. Також це пільгове кредитування підприємств ОПК.
Для нас дуже важливо, що нещодавно пролунала заява президента про доступ до міжнародних ринків. Зараз напрацьовується ще спеціальний режим Build with Ukraine, про який президент теж сказав. Тобто, є якісь вагомі кроки, але не все відбувається так швидко, як би хотілося.
Що ми намагаємося зробити, щоб полегшити цю роботу для держави? Перше — це аналітичні матеріали. Ми зробили «Лічильник зброї, якої немає». Ми зробили детальний гайд із життєвого циклу озброєння, а також підготували такий гайд із життєвого циклу вибухівки. Тобто, це та експертиза, яка є всередині підприємств, і це аналітичне висвітлення тих проблем, з якими вони щодня стикаються. І я дуже сподіваюся, що це допомагає державі, власне, напрацьовувати регулювання й державну політику.
Ми як громадське об'єднання не можемо формувати державну політику. Але ми можемо дати оці дані, бачення, і ми намагаємося це робити. І для цього ми запустили також аналітичний модуль zbroya.online. Сподіваємось, що на базі цього аналітичного модуля буде напрацьовано ще більше ініціатив із боку держави, щоб приватному виробнику було легше виробляти озброєння в Україні.
Стимул до розвитку галузі, простір для корупції чи спроба втримати виробників озброєння в Україні? Що передбачає Defence City й чи готові виробники зброї ставати резидентами нового правового режиму
А Міноборони взагалі чує такі об'єднання, як ваше? Адже протягом усіх цих років періодично виникають то незрозумілі речі із закупівлями, то скандали, то проблемні моменти з державним регулюванням…
Стовідсотково чує. Міноборони зараз дуже важливий гравець у процесі міжнародної співпраці й вони роблять багато важливої роботи. Вони ж, власне, і формулюють найбільший бюджет на закупівлю. У них є Агенція оборонних закупівель, яка є основним замовником. Тому в нас дуже продуктивний діалог.
З чимось погоджуємося, з чимось — ні. Якщо не погоджуємося? направляємо офіційні листи з позиціями. Але загалом в мене є відчуття, що нас чують. Хоча — всюди свої контексти.
Не всі наші проблемні питання до Міноборони. Загалом в Україні 19 замовників, які можуть купувати зброю
І зі всіма відомствами ми працюємо. Йдемо до кожного державного органу і пропрацьовуємо нашу позицію.
«До нас подаються значно більше компаній, ніж та кількість, що є нашими членами. Вагомий відсоток ми відсіюємо»
Технологічні Сили України вже виходять на свою другу річницю існування. Очевидно, що ви суттєво збільшилися за кількістю учасників. Але які досягнення справді могли б назвати за цей час?
Технологічні Сили України відомі тим, що об'єднують насамперед саме сектор асиметричного озброєння, тобто — дрони усіх видів та усіх доменів, засоби РЕБ, РЕР, боєприпаси під дрони й software-рішення.
Оскільки це достатньо нова сфера в Україні, то найважливішим досягненням є, власне, об'єднання цих компаній і зведення їхніх позицій в єдину. Зрозуміло, що бізнес зазвичай має однакові проблеми. Але, з усім тим, у кожного — своя реальність, свій контекст. І велика робота, яку робить наша команда, це, власне, почути всіх, а потім напрацювати оцю ось єдину позицію, яка буде підтримана всіма компаніями.
Також я назвала б серед досягнень всього ринку і нас особисто — передбачувані довгострокові контракти, доступ до фінансового ресурсу, локалізацію і преференції українським виробникам в закупівлях. Ну і, звісно, це безперебійність виробництва, яка забезпечується, наприклад, розв’язанням питання бронювання й низки інших проблем. Ось з усім цим ми працюємо.
У нас були глибоко пропрацьовані позиції з цих всіх питань, і вони були направлені в державні органи влади. Також було внесено багато таких детальних змін у типові контракти, в ту методологію роботи, яка відбувається з державним замовником.
Експорт зброї також обіцяє стати найбільш гучним проєктом — це, певно, одна з найважливіших речей, які відбулися.
Наскільки загалом складно формувати спільну позицію серед представників ринку зброї? Чи гарячими бувають дебати, адже проблеми ринку інколи бувають дуже дискутивними?
Так, питання дискутивні дуже часто — майже завжди. Ми достатньо демократична організація. Тобто, в нас всі рішення приймаються голосуванням її членів. Плюс, ми намагаємося поєднувати компанії різного розміру — головне, щоб вони мали реальний продукт і були доброчесними.
У нас є дуже великі гравці, які мають багатомільйонні контракти, і є гравці, які тільки починають працювати і мають лише кілька виконаних державних замовлень.
Ми намагаємося балансувати — для того, щоб підсилювати не лише великий бізнес, який, безумовно, має велике значення для лінії фронту, але й будувати таке регулювання, щоб сюди можна було потрапити й успішно розвиватися і новому гравцю з інноваційними рішеннями.
Буває складно. Але за два роки, в принципі, ми завжди долали цей виклик і з більшості питань напрацьовували єдину позицію. Жодного разу не було такого, щоб ми отримували заперечення від якоїсь компанії, яка є нашим членом.
Про внески. Знаю, що ви не розголошуєте цю інформацію в цифрах, але за яким принципом вони формуються — стала сума чи, умовно, якийсь відсоток від обороту? Якщо так, то який?
У нас є зафіксовані рішенням загальних зборів внески. Вони сплачуються всіма компаніями. У нас є два види членства — це асоційоване і дійсне. Дійсні члени можуть голосувати, у них більше є повноважень. Для них сума трошки відрізняється.
Але загалом ми фіксуємо для цих двох категорій єдину суму внесків на рік, і свій річний внесок сплачують усі компанії.
Ви згадали, що перед вступом до об’єднання компанії проходять перевірку. Але якісь сумнівні зв’язки можуть бути сховані через доволі складні схеми у структурі власності. Плюс для когось miltech — це не стільки про патріотизм і допомогу армії, а просто про вигідний бізнес. Тож все-таки — як саме компанії перед вступом до ТСУ проходять перевірку і як потрапляють до об'єднання?
Перше, що я хочу сказати — ми довіряємо державі. І якщо державні органи влади закуповують і контрактують у компанії її продукцію для потреб наших військових, то в цьому вже є певна легітимність. Коли компанія хоче вступити до ТСУ, вони зв’язуються зі мною, а я їх питаю: «Як ви працюєте з державою? Чи маєте ви допуски до експлуатації від Міністерства оборони? А хто вас контрактує?» Вони дають свій опис, як вони взаємодіють з державою. І це — дуже великий відсоток легітимності.
Бо якщо наші військові вважають, що цей продукт треба, якщо держава виділяє на нього кошти, значить це легітимна компанія. Далі включається, звісно, чинник доброчесності, бо різні історії трапляються з контрактуванням. Ми співпрацюємо з осінтерами з Molfar, і вони у відкритих джерелах знаходять усі дані про компанію.
Усе може виглядати добре, але потім — спливають певні деталі. Наприклад, був один кейс, коли знайшли потенційно російське громадянство в одного з засновників підприємства
Звичайно, це червона лінія. Так само червона лінія — це якісь минулі корупційні скандали. Тобто, за відкритими джерелами за допомогою наших партнерів готується OSINT-звіт.
Окрім того, працюють рекомендації галузі. Хоч наша галузь суттєво зросла, але, звісно, всі один одного все одно знають. Тобто, це не виглядає так, що якась компанія має привести іншу і сказати: «Візьміть їх до нас». Тут йдеться радше про верифікацію підприємства. Ми йдемо до галузі, до нашого правління і дійсних членів, питаємо, хто працював із цією компанією.
За потреби питаємо й у військових, які є користувачами цієї техніки, чи вони вважають, що вона є дієвою і корисною. Відповідно, на базі оцих всіх даних правління голосує і приймає рішення про доєднання компанії. Це, знову ж таки, демократично відбувається голосуванням.
До нас подаються набагато більше компаній, ніж та кількість, які є нашими членами. Вагомий відсоток ми відсіюємо: або тому, що знаходимо щось, що нас хвилює, або коли розуміємо, що компанія ще не доросла до якісного забезпечення армії.
Так, а ви допомагаєте таким компаніям «дорости» — маю на увазі певний юридичний чи організаційний супровід, поради, контакти тощо. Чи просто кажете — вибачте, ви нам не підходите?
У нас є соціальний проєкт, який називається «Путівник зброяра». Власне, це такий дуже детальний гайд про те, як вийти на ринок озброєння. І він актуальний насамперед саме для компаній, які перебувають на початку свого шляху.
Бо члени нашого об'єднання, звичайно, можуть дати почитати це своїм співробітникам, зокрема, юристам, але вони й самі вже все це знають. Тому цей документ ми зробили якраз для нових підприємств, які, можливо, не є нашими членами, але можуть використовувати цю книгу для того, щоб швидше навчитися всього й ефективніше працювати з державою. Також ми періодично робимо заходи, на які є можливість доєднатися зовнішнім компаніям, не тільки нашим членам. Просвітницька й лекційна робота теж дає таким компаніям певний доступ до різних можливостей.
Але саме операційна діяльність — вона, все ж таки, направлена на наших членів. Вони платять внески, вони утримують нашу команду. Тому пріоритети розставлені саме так і ми маємо так робити за статутом. Звісно, коли є можливість допомогти галузі зростати або передавати знання — ми це робимо.
«85% опитаних зброярів вже релокувались або планують це зробити». Керівниця Технологічних сил України розповіла про наслідки закритого експорту для українського defense tech
23 школи дронів, які допоможуть навчитись керувати безпілотником. Куди звернутись, щоби стати оператором БПЛА
Про важливість безпілотників та, відповідно, операторів вже говорять дуже багато та скрізь. Військові чекають, що штати БпЛА в бригадах мають розширити, особливо після оголошення створення «Сил безпілотних систем».
До переліку із зібраних нами закладів, які навчають операторів БПЛА, додалась ще одна 23-тя в цьому списку школа. Додаємо школу операторів USMT та оновлюємо інформацію по іншим закладам.
Якщо ви знаєте, хто ще навчає пілотів для безпілотників, пишіть на пошту [email protected].
(оновлений текст від 22 липня 2022)
Атлас зброї: Україні передали шведські танки Stridsvagn 122. Які ще танки отримали захисники та від кого
Швеція передала Україні 10 танків Stridsvagn 122 з українськими екіпажами, навченими у Швеції, пише «Європейська правда», посилаючись на пресслужбу Збройних сил Швеції.
Раніше ми збирали, які ще танки Україні вже передали інші країни.
(текст від 29 липня 2022)
Німеччина передасть Україні 14 наземних безпілотників THeMIS. Що це за машини та як вони працюють
Німеччина передасть Україні 14 наземних безпілотників THeMIS. Імовірно, 7 таких транспортних засобів прибудуть до України до кінця цього року, вони призначені для евакуації поранених. Інші очікуються у 2023 році — їх будуть використовувати для очищення доріг. Нагадуємо, що це за зброя і що вона вміє.
Атлас зброї: Німеччина передає захисникам чергові MARS II. Які ще РСЗВ отримала Україна від західних партнерів та як вони працюють
Федеральне міністерство оборони Німеччини повідомило у Twitter, що у найближчі кілька тижнів Україні будуть передані чергові системи залпового вогню MARS II.
Раніше ми розповідали про те, які РСЗВ партнери надіслали на допомогу українським воїнам. Нагадуємо про це знову.
(Текст від 26 липня)
