Android developer Данило Богун — 20-річний студент 4 курсу КПІ, факультету інформатики та обчислювальної техніки. Він розповів, як його разом із братом та сестрою, також студентами-айтівцями, прикордонники висадили з автобуса Ізмаїл-Київ. Ось, як це відбулось, з його слів.
Android developer Данило Богун — 20-річний студент 4 курсу КПІ, факультету інформатики та обчислювальної техніки. Він розповів, як його разом із братом та сестрою, також студентами-айтівцями, прикордонники висадили з автобуса Ізмаїл-Київ. Ось, як це відбулось, з його слів.
Дізнавшись про Dou Picnic в середині серпня, я з братом Максимом Богуном та сестрою Єлізаветою Маєвською одразу зрозуміли, що це те, куди ми обов’язково маємо потрапити. Готувались до нього пів місяця, я роздрукував резюме, купили квитки (про що ми не шкодуємо, бо донати зайвими не бувають) та чекали 30.08, щоб сісти на автобус Ізмаїл-Київ і вирушити на цей крутезний івент.
Проте, на превеликий жаль, сталося не так, як гадалося. Ми спокійно виїхали з Ізмаїлу, заряджені позитивом, але на шляху до Одеси на пункті пропуску Маяки-Удобне об 11 годині ночі нас просто висадили з автобуса прикордонники 25 Білгород-Дністровського загону через те, що у нас не було відстрочки від військкомату, яка нам, 20-річним студентам не потрібна по закону. Подивившись усі наші документи (паспорт, студентський квиток, військово-обліковий документ, «Резерв+»), і попри те, що ми часто їздимо цим маршрутом і ніколи не мали проблем, наші прохання про те, щоб нас пропустили і не залишали за 200 км від дому на трасі вночі, не подіяли. Від молодшого прикордонного загону Різуна Валерія Анатолійовича ми отримали відмову, причому в грубій формі, російською і з нецензурною лайкою. Від старшого загону Албула Ігоря Анатолійовича ми також отримали відмову, бо, за його словами, йому зранку сказали студентів без відстрочки не пропускати. Коли ми попросили показати відповідний наказ, він відповів, що його немає, просто йому так сказали. А коли ми вимагали письмову відмову, нам заявили, що можуть лише скласти адмінпротокол за фактом правопорушення при перетині прикордонної смуги, яку ми, до речі, не перетинали.
Звернувшись до ТЦК, нам сказали, що таких вимог не може бути. Також це не єдиний випадок, коли студентів розвертали додому і не давали змоги доїхати на навчання. Варто зазначити, що ми навіть не є військовозобов’язаними, бо нам ще немає 25 років.
Виходить, що люди з Одеси, Львова та інших міст можуть пересуватися країною, а 20-річні студенти, які оновили свої дані і хочуть поїхати в Київ за два дні до початку навчального року, не можуть — лише через те, що вони живуть в іншій частині України.
Біля 1:30 ночі за нами приїхали родичі та о 4 ранку ми були вдома. Прикордонники нашою дорогою назад взагалі не хотіли займатися. Наступного дня, в день івенту, я сидів і переглядав сторіс DOU, уявляючи себе там.
