Літо добігає кінця, і звична колись пора відпусток от-от закінчиться. Проте наразі спеціалісти зі сфери креативної та цифрової індустрій на це не зважають, адже час, ресурс і роботодавець дозволяє працювати із будь-якої точки світу. Гібридний формат відпустки ― воркейшн ― під час якої спеціалісти відпочивають, працюючи, останнім часом набирає обертів. Ми писали про це тут і тут.
Літо добігає кінця, і звична колись пора відпусток от-от закінчиться. Проте наразі спеціалісти зі сфери креативної та цифрової індустрій на це не зважають, адже час, ресурс і роботодавець дозволяє працювати із будь-якої точки світу. Гібридний формат відпустки ― воркейшн ― під час якої спеціалісти відпочивають, працюючи, останнім часом набирає обертів. Ми писали про це тут і тут.
Поспілкувавшись із кількома адептами такого способу роботи, dev.ua вияснив, що відпочинок для багатьох айтішників ― поняття умовне, адже робочий інструмент ― комп’ютер ― подорожує разом із його власником. Працівники IT-компаній поділилися з читачами dev.ua історіями про те, яким був їхній воркейшн, і чи довелось у такому форматі працювати більше, ніж зазвичай.
Ще два роки тому такий режим роботи, як воркейшн, складно було собі уявити — у всіх робота міцно асоціювалась з офісом, а не з морем чи горами. Рік тому світ сильно змінився, але workation було складно організувати через карантин і локдаун. Зараз — найкращий час спробувати віддалену роботу з незвичної локації, отримати новий досвід і, як мінімум, зрозуміти — підходить такий варіант чи ні.
Скільки себе пам’ятаю, я завжди брав з собою у відпустку робочий комп’ютер, щоб бути на зв’язку і, за потреби, розв’язувати термінові робочі питання. Зазвичай так і траплялося — щоразу декілька годин або й днів відпустки доводилось присвячувати важливим робочим завданням.
Цього разу мій workation тривав місяць — весь липень. 29 червня наша сім’я (я, дружина та двоє синів молодшого шкільного віку) запакувалась в машину, щоб провести липень біля моря.
Приблизно половина тривалості workation була запланована як відпустка; інша половина — як робочі дні. Запити на відпустки були створені та погоджені заздалегідь відповідним чином згідно правил компанії.
Я не можу сказати, що ефективність моєї роботи у режимі workation була завжди максимальною. Наприклад, інколи я не міг продуктивно брати участь у відео-чаті через нестабільний інтернет. Або коли не міг вчасно відповісти на лист чи повідомлення у месенджері, бо дорога зайняла більше часу, ніж очікувалось. На щастя, нічого критичного не сталося, і все вдалось розрулити згодом.
З іншого боку, таке чергування міні-відпусток з робочими днями дозволило не віддалятись занадто далеко від роботи, і повернення в робочий режим зайняло менше часу та зусиль.
Зміна середовища доволі круто впливає на ефективність роботи в моєму випадку. Коли в тебе є певний обсяг роботи, який треба зробити, і знаєш, що після цього на тебе чекає океан (в прямому значенні цього слова) — хочеш якнайшвидше позакривати всі задачі так, щоб до них не повертатися. Ти робиш задачі швидко та якісно. Моя продуктивність зросла, хоча так було не завжди, інколи нападала прокрастинація, і з нею тяжко боротися. Або коли бажання піти до океану було сильнішим за бажання працювати. Для мене рівень продуктивності завжди вимірюється у співвідношенні між виконаними та запланованими задачами. Немає універсальної формули для всіх: у когось — кількість закритих звернень, у когось — кількість ефективно проведених зустрічей.
Воркейшн ― це не краще і не гірше. Це просто інакше. Не кожен може працювати дистанційно. Але коли мій вид з вікна змінюється із панельних будинків на гори та океан — однозначно: працюється краще, оскільки я маю в цьому потребу.
До того ж в такому форматі можна знайти неоціненний досвід і нові знайомства. Я вчив бразильців говорити «Слава Україні — Героям Слава!», «Путін — х.ло». Мене називали бланко, хоч я і маю темний колір волосся ― це особливості мовного бар’єру в Бразилії.
Воркейшн ― це не так дорого, як здається. Переліт забирає певну частину бюджету, ну або коли в тебе крадуть телефон — ось це дійсно може довести до стресу й підірвати бюджет. Перше, що може допомогти бюджетному туристу — це каучсерфінг, але це теж не для кожного.
Найтяжче у далекому воркейшені — різниця в часових поясах. Коли прокидаєшся о 4-й ранку на планування і далі ще декілька зустрічей — перший місяць тяжко, а потім розумієш, що в добі достатньо часу.
Зміна середовища може допомогти в роботі, а може й зіграти з вами злий жарт — замість роботи доведеться пристосовуватися. Мені пощастило з цим аспектом. Коли треба швидко розфокусуватися чи отримати нові ідеї, зміна середовища — це крутий інструмент.
Якщо на вулиці ллє дощ, і робити нічого у вихідний день — я можу відкрити ноут і закрити ті задачі, які не термінові та були відкладені на післязавтра. А в цілому — так, робочий день став менш нормований, найчастіше він триває довше, оскільки в моєму випадку починається раніше. Ба більше — іноді просто не помічаєш, що день закінчився, і продовжуєш працювати, бо на годиннику третя година дня, хоча в інших колег вже як годину робочий день закінчився. А з кавою причина не щезла, а швидше поглибилася — якщо раніше в офісі її готувала кавова машина, то зараз або сам готую, або маєш йти на пошуки — тому витрати на статтю «кава» в часі швидше зростають.
Задум поєднати роботу і подорожі визрівав давно, з цим допоміг карантин, який показав роботодавцям, що відносини зі співробітником можуть бути побудовані на довірі, а не тільки на контролі, і ефективність роботи не залежить від того, де ти знаходишся фізично.
Я люблю кайтсерф. Провівши в минулому році тестову поїздку на південь України, цього року вирішили з дівчиною полетіти на місяць до Єгипту кататися на кайтах, не відриваючись від робочого процесу. З метою економії їхали самі, без туроператора. Купили квитки на чартер і попередньо домовилися про оренду квартири поруч з кайт-станцією, здали ПЛР і полетіли.
По прильоту купили пару сімок, тому що розраховувати на стабільний і якісний Wi-Fi в Єгипті було б дивно, і поїхали до нашого місця проживання, що між Хургадою і Ель-Гуною. Прибули на місце, зайшли в квартиру і зрозуміли, що жити там місяць ми не хочемо, і зняли номер в найближчому готелі. Економ-поїздка, ага… Скільки разів платить скупий, всі знають.
Оселившись у готелі, спершу пробував працювати сидячи на балконі й милуючись морем, але це швидко набридло, та й в номері з кондиціонером, нормальним стільцем і столом об'єктивно комфортніше.
В основному робочий графік залишився такий же, як і в Україні, хіба що пара годин у другій половині дня переходила на пізній вечір. Вранці покатався пару годин, відпрацював з 10.00 до 17.00, а потім ще пару годин катання і стільки ж роботи перед сном. У дні, коли погода не підходила для кайтинга, я працював набагато більше ніж вісім годин, тому що інших розваг для малопитущої людини, яка не любить пляжний відпочинок, в Єгипті просто немає.
У безвітряні вихідні брали традиційні єгипетські екскурсії, їздили в Каїр на піраміди, пробували снорклинг і дайвінг.
З мобільним інтернетом проблем не було, мені вистачило пакета за $40-50, в який входило близько 50Гб. Дослідним шляхом встановив, що на одну годину мітингу в teams йде близько 0,8 Гб на інші девелоперські активності +300-500мб у день.
В цілому це був відмінний досвід, який, сподіваюся, увійде в наше життя на стабільній основі.
Я не вперше практикую такого роду поїздки. Разом з чоловіком ми бували на воркейшені на півдні Албанії, майже на кордоні з Грецією у місті Саранда.
Торік ми їздили працювати у Карпати, а два роки тому у Великобританію, неподалік від Лондона. Це великий плюс віддаленої роботи і, зокрема, можливості, яку надає нам Intellias. Найголовніше, я помітила, що стала продуктивнішою, збільшилось відчуття легкості, побільшало емоцій та відновився ворк-лайф баланс.
Велетенський плюс, який я виділила для себе — це мотивація завершити роботу «вчасно», бо ще стільки всього треба було побачити чи просто прогулятися біля моря.
Ранок розпочинався, як правило, з купання у морі. У нас була величезна тераса з видом на море, отож після ранкових купань ми снідали і пили каву з прекрасним видом. Робочий день виглядав доволі стандартно: мітинги, таски тощо. Втім, відчуття легкості, можливості вийти попрацювати на балкон з неймовірним видом і сонячна погода якось дуже бадьорило.
Щодо локацій до відвідин, то наполегливо рекомендую не сидіти у одному місті, а брати авто на прокат. Албанці — люди добрі і дають автомобіль в оренду без усяких депозитів і паперів. Потрібно лише водійське посвідчення і паспорт.
На травневих святах я і моя дружина Марина переправилися до Туреччини на поромі з машиною. Ми обоє працюємо в IT. Спочатку у нас був тиждень відпустки, потім ми вибирали локацію на 1-2 тижні, щоб по буднях працювати, а ввечері або на вихідних подорожувати навколо. Історично склалося, що коли ми їдемо у відпустку, то як правило дуже активно переміщаємося, а в форматі робота + подорож можна не брати багато відпустки і при цьому не поспішати.
Найбільше нам хотілося пожити поруч з горами, щоб ходити в походи на вихідних. І ще хотіли поїхати на своїй, комфортній для нас машині, щоб не залежати від прокату. Наприкінці червня в приморських районах Туреччини стало занадто багато туристів, занадто спекотно й ціни злетіли, тоді ми швидко переїхали в гірські райони Болгарії, де прекрасно провели час. Там і прохолодніше, і туристів менше.
Основні складнощі на воркейшені побутові. Для роботи потрібно нормальне робоче місце зі зручним столом і стільцями, а це скорочує вибір житла приблизно на 90% і підвищує ціновий діапазон. Особливо в нетуристичних регіонах, де, в принципі, мало житла. Бажано, щоб це була квартира хоча б з двома окремими приміщеннями, щоб не заважати один одному при одночасних дзвінках.
У Києві було легше вирішувати різні справи, купувати електроніку і потрібне туристичне спорядження і деякі інші товари. Наприклад, виявилося, що в Болгарії складно знайти нормальний чорний і зелений заварний чай! Навіть в пакетиках мало де є — більше трав’яний.
Мені здається, що моя ефективність на роботі стала трохи вищою, оскільки поза роботою я мінімум часу проводжу сидячи за комп’ютером, отримую велику дозу свіжого повітря, фізнавантажень і вражень. Але ось в плані професійного розвитку складніше, немає часу займатися pet project-ами і експериментувати з новими технологіями, тільки робота на основному проєкті. Тому дуже довго в такому режимі залишатися мабуть не варто, 3-6 місяців, і потім перерва. Після повернення можна використовувати накопичену енергію на саморозвиток, сім’ю, здоров’я, спорт і інші цілі, працювати над якими під час поїздки не встигаєш.
Я давно вже працюю в такому форматі. У мене вже багато років немає такої відпустки, коли я вимикаю все. Спочатку був змушений так робити, а потім такий режим просто став звичним для мене. Робота — це моє хобі і навпаки. І, відповідно, я спокійно можу працювати у відпустці. Головне — організувати робочий процес і не планувати дуже багато мітингів.
До режиму воркейшн, на мій погляд, доходять всі досвідчені фахівці. Коли ти в operations, у тебе багато справ, то у відпустці їх кількість не змінюється, а, навпаки, зростає. І щоб вирішити всі ті проблеми і факапи, які накопичилися за час відпочинку, знадобиться дуже багато часу.
Простіше, звичайно ж, попрацювати у відпустці, вирішити головні моменти, провести важливі мітинги. Згодом буде набагато легше, ти повернешся з відпустки в тонусі, в курсі того, що відбувається і без великого беклога.
Другий момент полягає в тому, що у відпустці я планую роботу над найнеобхіднішими завданнями, а також беру в основному творчі завдання. Я навіть не знаю, хто може просто взяти і відключитися від роботи. Тому поєднувати роботу і відпочинок я почав давно, і мені це завжди легко дається.
Я можу поїхати кататися на лижах, навіть не беручи відпустку. В основному це Буковель, Україна. Тобто із самісінького ранку я можу кататися години до 12.00, зсуваю всі мітинги, а потім працюю з 13.00 до 21.00.
Якщо ми говоримо про пляжний відпочинок, то я і на море без проблем включаюсь на робочі дзвінки. У Туреччині та Єгипті хороше інтернет-покриття, тому проблем у мене ніколи не було. Взагалі хороший лайфхак для воркейшн — це стабільний інтернет. Я, наприклад, плачу 80 грн своєму мобільному оператору, і мені тих 200 Мб інтернету з головою вистачає для дзвінків. За всю відпустку витрачаю близько $20 — і у мене стабільний зв’язок, я не ходжу і не шукаю wi-fi. Я завжди доступний.
Ніяких обмежень і недоліків у такому форматі роботи я не бачу. Єдине, я люблю з людьми зустрічатися фізично. Але, в принципі, мій день відсотків на 90 складається з телефонних дзвінків, тому я не відчуваю, що дзвоню з відпустки.
Плюси воркейшн однозначно є. По-перше, ти не випадаєш з робочого потоку, але в той же час ти відпочиваєш, у тебе міняється картинка. По-друге, для мене, як для батька трьох дітей, важливо, щоб і сім’я відпочила разом зі мною. У мене є багато історій, коли ми з дітьми граємо в басейні на відпочинку, але робимо це як сім’я глухонімих. Тому що діти змушені не шуміти, оскільки в цей момент у мене в навушниках мітинг.
Коли в Preply нам повідомили, що у нас триває режим віддаленої роботи, ми з подругою вирішили поїхати куди-небудь і попрацювати для зміни картинки. Ми хотіли поїхати кудись далеко, зокрема до Латинської Америки. З усіх країн на той момент з мінімальними зусиллями карантинних обмежень та відкритими для туристів були Коста-Ріка і Мексика. Ми порісерчили і прийшли до висновку, що Мексика буде цікавішою, таким чином було прийнято рішення відправитися туди на місяць. У якийсь із днів я прийшла в офіс, ми пили каву зі співробітниками, і згодом до нас приєдналися ще кілька моїх колег. Усього нас поїхало п’ятеро. Плюс на місці ми зустрілися ще з двома нашими мексиканськими колегами.
На початку було багато нюансів, тому що Мексика дуже відрізняється від України. Наприклад, ми думали, що знаємо все про мексиканську їжу, але через те, що ми починали працювати з раннього рпнку, а всі заклади ще були закриті, я вирішила замовити сніданок в Uber Eats. На жаль, у них немає картинок їжі, і я замовила «мексиканський класичний сніданок». За підсумком мені привезли чіпси, залиті якимось соусом, це аж ніяк на сніданок не було схоже.
Нам шалено допоміг джетлаг, позаяк різниця в часі з Україною становить 8 годин. Ми прокидалися о п’ятій ранку, спокійно приєднувалися на зустрічі й продовжували працювати.
Великим плюсом такого формату є те, що півдня у тебе є на роботу без постійного напливу повідомлень в slack & email, відповідно, я відчула себе набагато продуктивнішою. Плюс, оскільки я працюю в дослідженнях, і левова частка наших клієнтів знаходиться в Америці, я змогла провести бренд тестинг рісерч в їх часовій зоні й допомогти своїй команді. Мінус часової різниці все-таки є — ранні мітинги припадали на другу годину ночі, а це і ні туди, і ні сюди.
Інтернет в Мексиці міг би бути трохи кращим, але нам вистачало. Іноді були ситуації, коли нам п’ятьом потрібно було провести зум-мітинг, а оскільки WiFi ловив добре тільки в вітальні, можете собі уявити, як це виглядало.
Утім, загалом цей досвід дав дуже позитивний ефект з цілого ряду причин: наявність фокус-часу, поки колеги сплять; зміна обстановки для перезарядки, можливість поспілкуватися з клієнтами в твоєму часовому поясі, попрактикувати іспанську, привезти купу позитивних емоцій додому.
Всім рекомендую і планую найближчим часом відправитися самостійно в Колумбію.
Я їздив на Кіпр, в Лімассол, компанія організувала робочий простір і орендувала кілька квартир з видом на море в Лімасол Марині. Я з'їздив, і після поїздки всім хлопцям рекомендую. Крутий досвід! Я ціную час до роботи і після роботи. Можна поїздити в окрузі, поплавати в морі, якраз спадає спека, відбувається розвантаження, відволікаєшся від звичайної рутини.
У робочий час море за вікном не сильно змінює робочий процес, але інше середовище до і після роботи надихає і розслабляє! Це здорово, що є така можливість час від часу змінити обстановку.
Коли ми тільки перейшли на повністю віддалений формат роботи — я поїхав спочатку до США, а потім в Індонезію. Сумарно поїздка зайняла майже півроку.
По суті робота вся була та ж, але жив я не у Києві, а в Лос-Анджелесі й потім на Балі. Точно можу сказати що працював я там ще інтенсивніше. І це ускладнювалося часовими поясами. Між Києвом і LA різниця в 11 годин, тому дуже часто (майже кожен день) я активно працював до 4-ї ранку, спав вдень, іноді навпаки — прокидався о 4-й і починав роботу. У такому графіку точно складно назвати це воркейшеном. Хоча при цьому так, жив у, здавалося б, дуже туристичних локаціях.
