Сандра Мілошевич, яка працює у сфері інжинірингу, розробки продуктів та дизайну, має понад вісім років у техіндустрії і є колишньою співробітницею Uber та Snap, розповіла, як на неї вплинула перша негативна оцінка її роботи.
Сандра Мілошевич, яка працює у сфері інжинірингу, розробки продуктів та дизайну, має понад вісім років у техіндустрії і є колишньою співробітницею Uber та Snap, розповіла, як на неї вплинула перша негативна оцінка її роботи.
«Деякі друзі говорили мимохідь, що я виглядаю неймовірно — настільки я схудла. Інші люди висловлювали занепокоєння, запитуючи якомога стриманіше, чи не сталося чогось поганого», — повідомила виданню Business Insider розробниця.
За її словами, через стрес вона так переживала, що втратила 15 кілограмів ваги, але боялась розповісти друзям та близьким, що причина таких раптових і драматичних змін — негативна оцінка її роботи.
«Після багатьох років роботи в технічній сфері я отримала свою першу незадовільну оцінку. Я була дуже стурбована тим, як це вплине на мою кар'єрну траєкторію, і намагалася зрозуміти, як я „не виправдала очікувань“, навіть не підозрюючи про це», — розповіла Сандра.
Вона говорить, що інтерпретувала своє досягнення ключових етапів, розмови з керівником і відгуки колег як позитивні сигнали — «зелене світло», щоб продовжувати працювати так, як завжди.
Але коли розробниця отримала негативне перфоманс-рев’ю, вона вже «була виснажена і зневірена», і погана оцінка ще більше посилила її психічну втому.
«Я не знала, що я зробила не так. Коли я запитувала, чому мені сказали, що я не відповідаю очікуванням, я неодноразово отримувала непрозорі відповіді. Я продовжувала просити докази поганої оцінки моєї роботи, але так і не отримав чіткої відповіді. Я намагалася зрозуміти свою оцінку і, відповідно, як її змінити», — стверджує Сандра Мілошевич.
За її словами погане перфоманс-рев’ю, може стати на заваді просуванню кар'єрними сходинками, переведенню в іншу команду або навіть загрожувати вашій роботі. При цьому кожен керівник може по-різному проводити процес і суб'єктивно оцінювати роботу співробітника.
Розробниця вважає, що стандартизований процес оцінювання та чітке спілкування значно зменшили б психологічну втому та підвищили б її продуктивність у цій конкретній ролі. І це принесло б користь її команді та компанії в довгостроковій перспективі.
«Я розплакалася від того, наскільки безцеремонно це виглядало. Здавалося, що моя гарантія працевлаштування тріщить по швах. Я панічно боялася втратити зарплату, кар'єрний ріст і репутацію на своїй посаді. Я часто думала про те, що для мого керівника це, мабуть, було лише побіжним моментом», — відзначає Сандра.
За її словами, найгіршим було те, що вона не мала жодного уявлення про те, як опинилася в цій ситуації у своїй кар'єрі.
«Невдовзі двоє друзів поділилися власним досвідом щодо стресового робочого середовища, менеджерів та оцінювання результатів роботи. Я була здивована цими історіями, і вони змусили мене переглянути все, що я знала про атестацію», — розповіла Мілошевич.
За її словами, раніше вона не розпитувала про свою ефективність на роботі. Сандра вважала, що її робота повинна говорити сама за себе.
«Якщо я не чинила тиску на мою траєкторію продуктивності — якщо я не запитувала, не брала участі й не наполягала на тому, щоб зрозуміти оцінку моєї роботи до того, як вона буде винесена, — я уникала того, що тоді вважала болісно незручними запитаннями. Тепер я вважаю ці розмови необхідною взаємодією для самозахисту», — пояснила розробниця.
Цей досвід навчив її прямо ставити такі запитання перед оцінюванням:
Вона зрозуміла, що одна погана оцінка не обов’язково означає загублену кар'єру. Це може бути переконливим знаком того, що щось працює не так, як повинно, а також можливістю переоцінити свій підхід до роботи, поштовхом до того, щоб взяти на себе відповідальність за свою кар'єру, або навіть шансом визнати, що, можливо, настав час піти з посади або компанії.
«Уроки, які я засвоїла, є більш важливими, ніж будь-яка оцінка „перевершила очікування“, яку я могла б коли-небудь отримати. Я навчилася говорити відкрито, не погоджуватися й відстоювати свою думку, і все це завдяки одному поганому відгуку», — відзначила Сандра Мілошевич.
Нагадаємо, що повномасштабна війна, яка розбудила мільйони українців 24 лютого, суттєво вплинула не тільки на психічний стан кожного, а й внесла корективи в фізіологічний стан. А за умови гіподинамічного характеру роботи айтівців зміна режиму фізичної активності у поєднанні зі стресом залишає свій слід. dev.ua запитував працівників IT-сфери про те, чи змінилась їхня вага під час війни, в який бік та чи є цьому раціональне пояснення.
