AQA із 20-річним досвідом роботи Наталія О. розповіла, як відмовилася від найдорожчого оферу в житті, оскільки не стала зраджувати принципам.
AQA із 20-річним досвідом роботи Наталія О. розповіла, як відмовилася від найдорожчого оферу в житті, оскільки не стала зраджувати принципам.
«Сьогодні мені пропонували роботу з найвищою за всю мою карʼєру зарплатою. І сама робота класна (особливо на фоні того що теперішня компанія не може продовжити зі мною співпрацю через внутрішню бюрократію). І от зорі зійшлися, і я вже потирала ручки, аж тут рекрутерка пише, чи готова я говорити російською з командою? Нє, кажу, не готова. Але ж це, кажу, американська компанія? Ой, та в нас qa команда з russian-speaking countries (ага, в множині, ніби їх з десяток), і вони шось не дуже англійською говорять, їх треба менеджити рідною мовою, бо не поймуть!», — розповіла Наталія.
За її словами, фахівчиня, з якою спілкувалася тестувальниця, — з Тбілісі. І писала вона кандидатці англійською. «Тобто розуміє цей мовний момент.
Повторюю, що шкодую, але не торгую своїми принципами. Війна. Розумію, каже грузинка. Обіцяє написати, як буде інший клієнт без вимоги говорити російською», — переповідає Наталія.
Вона зізнається: відмовитися було важко — гроші великі й ріст можливий класний. «Але як подумаю, що це кожен день тре буде говорити російською і, можливо, команда з країни агресорки… Та ну, перебʼюся. Знайдеться ідеальна нова робота для мене, де не треба переступати через себе. Я просто хочу мати україномовний простір по максимуму (навіть якщо кілька моїх френдів говорять російською, я не хочу розширювати російськомовну зону в житті ще більше)», — зазначила Наталія.
До її допису айтівці залишили майже сотню коментарів. Виявляється, такі вимоги до кандидатів — не рідкість.
«Була в схожій ситуації — і як зовнішній кандидат, і як внутрішній співробітник, від якого те спочатку приховали. Йшла відразу, в нікуди. Бо, хоч і не самурай, а свій внутрішній етичний кодекс маю», — розповіла Head of Human Resources Наталія Гордубей.
Євгенія Пихтар, Head of VIP Account Management, також поділилася схожим досвідом: «Компанія заснована українцями, які живуть в Штатах. Керівна посада, зарплата дуууже цікава і проєкт цікавий. Всі свідомі, допомагають Україні, з росії і білорусі людей не беруть, але є декілька, які працюють ще з 2015-го, вони проти війни і їх не звільняли. Ну і, авжеж, вони не мої підлеглі, ніяк пересікатися не будемо. Думаю ну ок, щось неприємно, але ладно. Зрештою, щоб і тут росіяни мені життя підпортили? Чого це я маю відмовлятися від таких можливостей? І в кінці: тільки спілкуватися треба російською. Засновники українці, але вони ще в нульових виїхали, тому спілкуються російською. Я кажу: так не проблема, хай собі спілкуються, я ж думаю англійську і українську вони розуміють? Я спокійно зможу вирішувати питання цими мовами. Ні, саме я маю спілкуватися російською. Відмовилася. Мені неприємна ця мова, хай хто як спілкується, але я вирішила, що воно того не вартує, якщо на старті мене вже вимушують робити щось проти волі. Та й загалом ця історія дивна».
А ось ще одна історія про мову і принципи. «І в мене була ситуація. Мені написав керівник американської компанії запропонував посаду дизайнера віддалено, але співбесіду потрібно було пройти з пу… пу… пу… Керівником IT відділу Євгенієм російське прізвище. Я його погуглила, знайшла на фейсбуці і виявилось що він росіянин, який з дитинства живе в Німеччині. Я дуже хочу працювати дизайнером, але не можу переступити через свої принципи. Але я думаю так і має бути. Ми повинні сприймати їх як невиліковну хворобу, яку не слід розповсюджувати», — написала дизайнерка Наталія Дідус.
