🚀💳 Trustee Plus - більше ніж криптогаманець з європейською платіжною карткою. Спробуй 👉
Вікторія ГорбікТаке життя
12 червня 2024, 08:59
2024-06-12
«Я був rock-star серед однокласників, вони ходили за мною і молилися, щоб я зламав акаунт у соцмережах». Історія молодого айтівця, який полишив Даркнет заради «білого» IT і став сеньйором у 18 років
Самоук-кодер Андрій Душар влаштувався на роботу до американської корпорації раніше, ніж закінчив школу. У 14 у хлопця був вибір — стати хакером чи піти на «світлу сторону сили» в легальне IT. Зараз йому 21, він Senior Backend Developer і розмірковує про власний стартап. dev.ua розповідає історію молодого генія.
Самоук-кодер Андрій Душар влаштувався на роботу до американської корпорації раніше, ніж закінчив школу. У 14 у хлопця був вибір — стати хакером чи піти на «світлу сторону сили» в легальне IT. Зараз йому 21, він Senior Backend Developer і розмірковує про власний стартап. dev.ua розповідає історію молодого генія.
Любов і червоний Porsche
Андрій народився у невеликому містечку Охтирка Сумської області в сім'ї нафтовиків. Батько бурив свердловини. Але це не було «чорне золото», яке гарантує безбідне життя — родина Андрія жила завжди досить скромно, тримала господарство, кіз, кролів, гусей. Молодик каже, що молоко з магазину спробував вперше в 14 років, до того було все домашнє.
Андрій Душар (Фото з особистого архіву)
Піти в IT Андрія підштовхнуло нерозділене кохання. В 11 років йому відмовила дівчина, і хлопець вирішив заробити грошей, купити червоний Porsche, щоб вона зрозуміла, кого втратила. Тоді Андрій загуглив і побачив, що айтівці заробляють найбільше, тому вирішив піти в цю сферу. Вирішив та й закинув ці думки ще на два роки.
До «світлої сторони»
Одного разу у восьмому класі хлопець разом із друзями вирішив написати комп’ютерний вірус просто «для розваги». І на своєму старенькому PC, за допомогою відео на YouTube, Андрій створив хакерську програму на Visual Basic на кшталт вірусного браузера «Комета» (Kometa) для віддаленого доступу, якою заразив шкільні комп’ютери.
«Я зашифрував свою програму криптором, щоб його не побачив антивірус і ось так розважався», — згадує він.
Андрій Душар (Фото з особистого архіву в 11 років)
Відтоді хакерське життя затягнуло хлопця. Він сидів у Даркнеті, потроху вивчав англійську і за допомогою відео на YouTube робив різні не надто корисні речі, зокрема, писав і продавав криптори, які маскують шкідливі програми.
«Я був rock-star серед однокласників, вони ходили за мною і молилися, щоб я зламав акаунт у соцмережах чи ще щось», — згадує розробник.
Але вже за кілька місяців здоровий глузд взяв гору. Як розповідає Андрій, у 14 років він побачив, що людей із хакерського середовища ловлять правоохоронці, водночас є IT, де пропонують майже ту ж саму зарплату.
«Я вирішив, що ось, можна займатися майже тим самим і за ті ж гроші, але законно. Хай буде менш прикольно, але набагато безпечніше, і спати можна спокійно», — говорить він.
І перемоги, і факапи
У 15 років Андрій покинув Даркнет і перейшов на фриланс backend-frontend розробником, зокрема, писав плагіни на Wordpress. Спочатку починав із невеликих замовлень, і поступово, як він каже, обростав іміджем на фрилансі. Там він познайомився з чоловіком, який спочатку давав юнаку замовлення від себе, а потім почав їх знаходити від інших клієнтів і презентував їм юного розробника.
Андрій Душар (Фото з особистого архіву)
«Він знаходив мені задачі, а я їх швиденько робив, але мене він клієнтам не показував. І це було дуже добре, бо в мене ламався голос і ніхто б в здоровому глузді не взяв би мене на роботу», — згадує Андрій.
Так він у 14 років написав платформу schuledas для батьків-емігрантів, які хотіли відправити своїх дітей вчитися за кордон.
«Я ж самоук, тоді в мене не було жодної профільної освіти. Усе, що я робив, давалося мені ціною великих зусиль», — говорить він.
Не обходилось і без факапів. Як розповідає Андрій, одного разу він поклав сервери проєкту з продакшну, іншого — випадково заDDoSʼив медичний сервіс у Казахстані, коли запрограмував запит для аналізу цін на ліки не кожного дня, а кожної хвилини.
Шлях до оферу
Наступний рік пройшов для хлопця продуктивно. Він вчився в школі, закінчував 10 клас, а влітку заробляв гроші, виконуючи замовлення на фрилансі.
«Я заробив $1000, купив ноут і на наступний рік вже вирішив, що зароблю $3000–4000», — згадує Андрій.
Андрій Душар, 11 клас (Фото з особистого архіву)
Але з маленьких проєктів юний кодер на той момент уже виріс, а нових, великих і цікавих не було. Тоді 16-річний хлопець почав подаватися на вакансії Junior Backend Developer до іноземних компаній. Він тільки збирався вступати до КПІ, але в резюме писав: «Бакалавр, незакінчена вища освіта». Більшість працедавців дивувалася його здібностям та знанням, але відверто казала, що він занадто молодий для офера. Чергове інтерв’ю в американський холдинг KMD Partners Андрій проходив вже майже граючись.
Андрій Душар потрапив в KMD Partners (Фото з особистого архіву)
«Я проходив співбесіди й на кожному раунді мені казали: „Ти прикольний чувак, але настільки малий, що ми, скоріш за все, тебе не візьмемо“», — розповідає розробник.
На останньому етапі співбесід, Андрій вразив CTO випадком про інцидент з казахстанською медичною системою і йому дали офер.
Якісні зміни
Того ж року у 2019 юнак вступив до КПІ на заочну форму навчання. За результатами ЗВО і набраними балами він міг обрати будь-яку спеціальність в IT. Його вибір пав на «інженерію програмного забезпечення». Тоді ж Андрій переїхав до Києва, вчився і працював у Creative States в Gulliver. Але, як він розповідає, звички хлопця з провінції залишились.
Андрій Душар на даху Gulliver (Фото з особистого архіву)
«Я стрімався ходити в ресторан на ланч і носив з собою лоточки з їжею, не любив скупчення народу у громадському транспорті і їздив зі Святошино 12 км на велосипеді», — згадує розробник.
Усе це дало йому поштовх надалі зайнятися тріатлоном у вільний час. А дитинство, проведене у сільській місцевості, спонукало згодом піклуватися про двох собак.
«Божевільні гроші»
Ще не закінчивши школу, юний розробник уже працював офіційно «на зарплаті» в американській корпорації. Щоб відкрити ФОП, йому довелося надати купу документів із нотаріально завіреною згодою від батьків, але воно було того варте. Перша зарплата Андрія складала $1200. Як він згадує, його заробіток за місяць дорівнював тому, що його мама, яка працювала економістом у нафтовій галузі, заробляла за квартал.
Андрій Душар (Фото з особистого архіву)
«Боже, які це тоді були божевільні гроші. І такі щасливі часи, я реально не знав, що з ними робити», — згадує він.
Трохи більше, ніж за рік, коли він став мідлом, став заробляти $3000. У 18 Андрій захистив кваліфікаційний рівень senior і вже почав отримувати $4500 на місяць.
Поради початківцям
Попри те, що, як говорить Андрій, щоб вирости у професії, йому довелося відмовитись від дитинства і багатьох розваг, проте він ні про що не жалкує.
Ось поради, які Андрій надав іншим початківцям-кодерам:
Інформація всюди. Практично все потрібне можна знайти в інтернеті. Я майже всьому навчився сам, коли було необхідно щось дізнатись — ти просто гуглиш проблему і чи вивчаєш щось нове. Також можу порекомендувати книгу O’Reilly — The Ruby Programming Language (трохи застаріла, але має дуже гарну базу) та курси на Codecademy — Learn Ruby (він безплатний).
Постійне розширення. Я майже завжди брався за замовлення, де було щось, чого я не знав, але вивчав, справлявся з роботою і підіймався на ще одну сходинку. Замовник був хепі, рекомендував мене і далі працювало сарафанне радіо.
Червоний Porsche не може драйвити завжди. Бажання грошей може штовхнути в IT спочатку, але не може робити це довго і постійно. Мене надихає те, що я можу зробити корисне, чим люди потім будуть користуватись. Саме це допомагає мені не вигоріти. Але тільки після того, як я закрив базові потреби.
Важливо не пропустити англійську в школі. Довчити програмування, якщо щось не знаєш, можна, але студіювати й код, і англійську мову — це неймовірно важко.
Спеціальність краще обирати з прицілом на перспективу. Якби я зараз був джуніором, то обрав би напрям Data Science, AI чи Modulus, бо це те, що розвиватиметься в найближчі 10 років. У 17 я вже придивлявся до цих напрямів, але тоді мені не вистачило математичних знань.
Що далі
Сеньйору також треба кудись рухатися, це не стеля. За словами Андрія, є два шляхи: глибоко в тех або в менеджмент. Але він каже, що його зараз не дуже драйвить ні те, ні інше. «Головне — щоб було весело», — дає визначення роботі своєї мрії розробник.
Андрій Душар (Фото з особистого архіву)
Хоча Андрій і каже, що колись, можливо, купить червоний Porsche, здебільшого для того, щоб закрити гештальт, набагато більше його цікавить ідея розвитку власного стартапу, а точніше — кількох невеликих стартапів, які б приносили стабільний, нехай і невеликий, дохід. Зокрема, він виконував функції операційного директора у Львові в ГО «Український Волонтерський Центр», займався проєктом з безоплатного лікування рубців та шрамів «Неопалимі», паралельно з основною роботою писав програмне забезпечення для різних стартапів, зокрема і для студентського стартапу своєї дівчини, а зараз періодично розробляє різні плагіни.
«Я звик працювати по 12 годин на день, але вже відчуваю, що це виснажливо. І зараз мені більше імпонує ідея тисячі маленьких стартапів, які приносять по $100 на місяць, ніж одного великого на $10 000, над яким треба працювати 40 років», — говорить розробник.
«Насправді в ІТ-секторі майже немає конкуренції». Четверо студентів заснували нову IT-компанію і вже виконують замовлення. Ми поспілкувалися із 18–19-річними IT-підприємцями
18-річний айтівець на годину перетворився на 24-річного DevOps із 6 роками досвіду. Нове резюме хлопцеві надіслав сам потенційний роботодавець: дуже дивна історія
Професії у геймдеві. Хто такий левел-дизайнер і як ним стати?
Ми продовжуємо нашу рубрику, присвячену професіям у геймдеві. Тема нового матеріалу в ній — левел-дизайн. Його вважають підвидом геймдизайну, але все-таки практично кожна студія хоче окрему людину на позицію левел-дизайнера. Адже у цій спеціальності вистачає своїх нюансів та особливостей.
Розібратися з ними всіма нам допоміг досвідчений левел-дизайнер зі студії Fractured Byte Дмитро Нестеренко. Також він веде свій блог Game Designer Notes про геймдизайн в цілому, в якому розбирає багато цікавих нюансів розробки ігор.
