🚀💳 Trustee Plus - більше ніж криптогаманець з європейською платіжною карткою. Спробуй 👉
Ігор Вишневський Гаряченьке
14 квітня 2025, 09:00
2025-04-14
«Клієнти забувають, що у нас війна, адже для них це виглядає як business as usual. І це найвища оцінка, яку може отримати наша локація». Велике інтерв'ю керівниці Luxoft Ukraine Олени Самборської
Наше спілкування з Managing Director Luxoft Ukraine Оленою Самборською розпочалося кілька місяців тому зі спроби отримати коментар, чому український офіс ІТ-гіганта скоротив функцію employer branding, яка включала, зокрема, PR та комунікації з медіа. Врешті, ця функція і нині передана на глобальний рівень.
Так чи інакше, це не завадило нам домовитися з пані Оленою про інтерв’ю щодо широкого кола питань — показників компанії та українського ІТ-ринку, відтоку кадрів за кордон, співпраці з державними органами, бронювання та ветеранської політики, тренду до повернення в офіси і його (не)актуальності для України, а також перспектив українського ІТ в умовах глобальної турбулентності й на порозі світової рецесії. Про все це і не тільки — нижче.
Наше спілкування з Managing Director Luxoft Ukraine Оленою Самборською розпочалося кілька місяців тому зі спроби отримати коментар, чому український офіс ІТ-гіганта скоротив функцію employer branding, яка включала, зокрема, PR та комунікації з медіа. Врешті, ця функція і нині передана на глобальний рівень.
Так чи інакше, це не завадило нам домовитися з пані Оленою про інтерв’ю щодо широкого кола питань — показників компанії та українського ІТ-ринку, відтоку кадрів за кордон, співпраці з державними органами, бронювання та ветеранської політики, тренду до повернення в офіси і його (не)актуальності для України, а також перспектив українського ІТ в умовах глобальної турбулентності й на порозі світової рецесії. Про все це і не тільки — нижче.
«Можливо, ці служби будуть представлені не в такій кількості, але вони мають бути на локальному рівні»
Пані Олено, почнімо з дуже актуального для нас, журналістів. Чи досі в Luxoft Ukraine немає окремого PR-відділу? Чи зміниться це в перспективі?
У нас ця функція наразі є глобальною. Зараз відбувається вирівнювання процесів по компанії DXC Technology (яка купила Luxoft ще 2019 року — прим. ред.). DXC Technology — це 120 000 людей, а у Luxoft — трохи більш як 16 000. Тому, порівняно з ними, ми дуже маленька компанія.
У них є своя структура, згідно з якою в окремих локаціях немає своїх піар-служб або окремого employer branding, який був в Luxoft Ukraine раніше. Зараз ми на трансформаційному етапі, але в мене є надія, що ми все ж таки повернемося до того формату, який був перед цим.
Можливо, ці служби будуть представлені не в такій кількості, але все одно вони мають бути на локальному рівні. Я думаю, що це поступово вирівняється.
Наразі в Україні немає окремих спеціалістів, а колеги, які відповідають за ці функції, перебувають в різних локаціях, які безпосередньо підпорядковуються глобальному маркетингу в компанії DXC. Оскільки компанія DXC Technology представлена в більш ніж 60 країнах, відповідно, функція може бути будь-де. Конкретно функція, яка веде всю Західну Європу, базується в Польщі. Там є також українські спеціалісти, які ведуть наші локальні сторінки, підтримують сайт і так далі.
До речі, щодо українських спеціалістів за кордоном. Скільки працівників Luxoft за час повномасштабки релокувалися в інші країни? Можливо, хтось вже і повернувся. Наскільки цей процес рухається туди чи сюди станом на зараз?
Звичайно, станом на зараз — більше все ж таки «туди». За час повномасштабної війни в нас релокувалося до 600 спеціалістів. Зрозуміло, що в перший рік війни була максимальна кількість. Зараз же кожного року це до 50–60 спеціалістів. Ну і назад повернулися теж до 50 спеціалістів за час повномасштабної війни.
Понад 500 спеціалістів поки залишилися за межами України і продовжують працювати там.
Компанія бере на себе певну частину видатків по релокації. Але в перший рік війни ми брали на себе набагато більше. Зараз, звичайно — менше. По-перше, і кейсів вже не стільки, а, по-друге, маємо вже стандартизований підхід щодо цього.
«Так, як раніше, вже не буде. І це стосується не тільки України — світ зараз дуже нестабільний»
Як можете охарактеризувати 2024 рік — чи видно «світло в кінці тунелю»? Згідно з останніми даними YouControl, виторг Luxoft у 2024 календарному році становила 5,5 млрд грн і зменшилася лише на кілька відсотків порівняно з 2023-м.
Давайте трохи зачекаємо з підбиванням підсумків, адже компанія живе за фінансовим, а не календарним роком. Наш фінансовий рік закінчився лише щойно, 31 березня.
Можу констатувати, що якогось зростання немає. У нас такий собі флет, який ми зберігаємо протягом останнього періоду. У свій час, в нас було невелике падіння зі зв’язку із релокацією спеціалістів і тим, що стало трохи менше клієнтів. Але зараз ми спостерігаємо флет. Утім, підраховувати цифри й підбивати підсумки ми будемо протягом квітня.
Судячи з відповідей топменеджерів ІТ-компаній на подібні питання, такий флет — це нинішній варіант норми, і то не найгірший. Повернення до тих показників, які були до повномасштабного вторгнення — це вже з галузі фантастики чи досі реально?
Так, як раніше, вже не буде, і це стосується не тільки України — світ зараз дуже нестабільний. Ми часто дивимося тільки на Україну, але наша країна входить у глобальний ринок.
Зараз спостерігаємо велику турбулентність на глобальних ринках. Ми ще не знаємо, як закінчиться торговельна війна між Штатами, Китаєм, Європою, Канадою і низкою інших країн. Як це повпливає на ІТ-ринок? Чи буде глобальна криза?
Ми не можемо розглядати Україну як закриту систему. Не може бути так, що всюди погано, а в Україні добре, або навпаки. Так не працює. Ми дуже інтегровані в глобальний ринок і IT — особливо.
Якщо ви дивилися останній звіт Digital Tiger, то, в принципі, нічого не змінилося і основним клієнтом нашого IT-сектору досі є ринок Сполучених Штатів Америки. Як будуть складатися стосунки і контракти з США, що на це буде впливати? Поки що ніхто не уявляє.
Є просто сценарії, які ми враховуємо. Умовно, є реалістичний, оптимістичний і worst case сценарій. Звичайно, нам хочеться думати про оптимістичний сценарій, коли війна закінчиться, а саме вона є основним краєгоульним каменем, який пригальмовує розвиток IT, порівнюючи з довоєнним періодом.
Але навіть якщо війна закінчиться завтра, то нам потрібно буде два-три роки на те, щоб почати відновлювати свої контракти і впевнювати наших клієнтів, що ми цілком безпечна локація і в нас все гаразд.
Це відновлення не відбудеться відразу. Залежить також, що буде робити для цього держава.
У реалістичному сценарії ми припускаємо, що нинішній 2025 рік — це буде флет, коли не буде масового відтоку бізнесу. Але, знову ж таки, все буде залежати від того, яка ситуація буде на світовому маркеті, бо Goldman Sachs нещодавно підвищив свої прогнози рецесії й кризи від 20%+ до 45%.
Тож немає простої відповіді на це питання. Будемо рости, буде флет, будемо зменшуватися? Усе залежить від сценаріїв! І кожен раз ми уточнюємо їх, у нас є цілий комітет, який працює з цими сценаріями по Україні.
Ми точно розуміємо, що на бізнес повпливає закінчення війни й довготривалий мир. За цим сценарієм ми починаємо потроху підростати. Але очевидно, що ми будемо відчувати дуже серйозний кадровий голод через відтік талантів.
Адже не секрет, що хлопці з гарною освітою виїжджають за кордон ще до 18 років, і тамтешні університети радо їх беруть до себе. Чи повернуться вони назад? Дуже багато залежить від державних програм. Що ми зможемо запропонувати? Якщо в Україні будуть кращі умови й зарплати, а компанії будуть активно розвиватися, то, звичайно, вони будуть повертатися. Але поки це відкрите питання.
Ну і точно будуть політичні виклики, які є і зараз — вони будуть впливати на оподаткування та регуляторні зміни. Маю на увазі, як саме держава буде дивитися на ІТ-сектор після війни, вже після проведення післявоєнних виборів і можливого переформатування влади.
Тому поки що на нинішній рік очікуємо, за гарних умов, флет, а не зростання чи різке падіння, але індустрія продовжить якісний розвиток за рахунок DeepTech і DefenseTech. Частина сектора точно активно розвиватиметься завдяки стартапам, зокрема у сфері рішень для армії та DefenseTech.
«Той рівень життя, який був в ІТ-спеціалістів в Україні, дуже важко підтримувати в Європі»
Ви розмірковували над тим, чи буде повертатися в Україну «технологічна» молодь, яка зараз вчиться в Європі. Але чи не чекає Україну після завершення війни ще більш масштабний і безпрецедентний виїзд спеціалістів, як прогнозує, наприклад СEO Львівського IT-кластера?
Може, це один зі сценаріїв, але, як на мене, він не найбільш реалістичний. Навіть якщо наші спеціалісти спробують масово виїхати на якийсь час, то значна частина з них все одно змушені будуть повернутися. Не всіх з них будуть чекати за кордоном. Що я маю на увазі?
Олена Самборська — по центру. Фото Facebook IТ Ukraine Association
Наприклад, Сполучені Штати зараз фактично закрили візи, тому українці не мають змоги масово туди в'їжджати й легально там працювати. А ми не можемо працювати з нелегальними спеціалістами.
Якщо ти міжнародна компанія, то ти всіх легалізуєш і всіх оформляєш офіційно відповідно до свого законодавства. Якщо це, умовно, Польща, то ти не зможеш працювати з українським ФОПом, тобі необхідно прийняти людину на польську юридичну особу в штат. І уявіть, наприклад, що Польща припиняє свою програму по спрощеному отриманню дозволів на роботу для IT-спеціалістів.
Є також дуже багато інших чинників, які можуть повпливати на рішення — повернутися чи ні. Навіть за нинішніх умов Україна залишається достатньо комфортною в багатьох аспектах країною, і вона точно буде такою після війни. Багато спеціалістів вже побачили, що і з медициною не так все просто в Європі, і з дитячими садочками та школами. До всього можна пристосуватися і звикнути. Але той рівень життя, який був в ІТ-спеціалістів в Україні, дуже важко підтримувати в Європі.
Безумовно, сценарій, що багато з них просто візьмуть свої ноутбуки і поїдуть, є. Але є й інші альтернативні сценарії.
«Зараз у Luxoft Ukraine заброньовано близько 2% військовозобов’язаних. Водночас у Силах оборони у нас перебувають близько 7% людей»
Як розвивається у Luxoft ситуація з бронюванням? Попри всі зусилля, компаніям зазвичай не вдається забронювати більше, ніж 1–5% працівників. І скільки треба для того, аби зробити роботу стабільною і прогнозованою?
Є реальність, і є наші бажання. Реальність така, що в країні війна. І якщо ми хочемо захищати незалежність, то хтось має воювати. І не просто «хтось», але це все ж конституційний обов’язок громадянина.
Водночас зараз у нас є принаймні абсолютно діюча процедура, яка проходить через електронні сервіси, порівнюючи з тією ситуацією, яка була, коли ми накази на бронювання чекали місяць і більше. Тут доречно подякувати Мінцифрі, яке зробило тул, що дозволяє досить швидко бронювати людей.
Чи влаштовують нас умови, що ми можемо бронювати тільки 50% військовозобов’язаних? Напевно, жоден керівник не скаже, що влаштовує.
Зрозуміло, що в кожній компанії хотіли би мати можливість бронювати від 70 до 85% спеціалістів. Але чи реалістично це? Ні, наші побажання поки нереалістичні.
Ми маємо інструмент, що працює, але зараз у Luxoft Ukraine заброньовано близько 2% військовозобов’язаних працівників. Водночас у Силах оборони у нас перебувають близько 7% людей. Приблизно 30 наших спеціалістів вже повернулися. Тобто, якщо рахувати з усіма, то до 10% від загальної кількості спеціалістів у нас були в ЗСУ.
Як спрацювала у вас програма реонбордингу ветеранів, яку ви запустили у 2023 році?
Хтось повернувся в Luxoft у свій проєкт, а хтось пішов в інший. Хтось звільнився і пішов працювати в defense tech, адже під час служби отримав досить потужний досвід, тому це було їм ближче. Але більшість ветеранів залишилися і продовжити працювати з нами.
У нас є спеціальна постійна програма Lux Reconnect, яка призначена не тільки для тих, хто повертається з війни, а для всієї компанії. Тому що не лише ветерани мають бути готові до повернення в цивільне і професійне життя, а команда має бути готова до повернення колег.
Менеджер має бути готовий сам і підготувати команду. А колеги, які повертаються, мають бути готові до того, щоб почати взаємодію вже не в команді ЗСУ, а в команді IT-розробки. Наприклад, конкретно зараз, протягом майже двох з половиною місяців, відбуваються різноманітні зустрічі, націлені на різні аудиторії наших колег. Окремо на менеджерів, які мають готувати команду до повернення наших колег із лав ЗСУ, окремо — на колег, які знаходяться зараз в армії, і окремо — на тих, хто вже повертається з війни. Ця програма передбачає, в тому числі, і можливість консультацій з психологами.
Цього року ми також запустили окрему програму щодо інклюзивності для дітей наших працівників, де ми вчимо їх спілкуватися з людьми, які мають інвалідність. Це потрібно, аби наші діти з 6–7 років вже вчилася не відводити очі, а правильно реагувати адекватно до ситуації. Це окрема програма, яку ми запустили в рамках Kids Hub.
Тому це багатогранний процес. Треба говорити не тільки про інтеграцію самих ветеранів, а про готовність всього суспільства до повернення ветеранів та ветеранок.
«Після війни люди самі захочуть приїжджати в офіси, тому що є потреба у спілкуванні і бути у соціумі»
У США та деяких інших країнах починає активно проявлятися тренд до повернення людей в офіси. Як ви оцінюєте цю тенденцію, хоча в Україні, авжеж, у зв’язку з війною — свої нюанси? Чи актуально це для українського Luxoft в осяжній перспективі?
Якщо ми говоримо про світовий тренд, то так, він існує. Але це маятник — спочатку відхилився в одну сторону, тепер відхиляється в іншу. Я думаю, що цей маятник скоро знайде якусь рівновагу, і в нас все ж таки буде змішаний формат.
Що стосується глобальної компанії DXC Technology, то у нас зараз теж існує такий тренд. Але це швидше заклик до того, щоб проводити час з командою, робити тім-білдинги тощо. Водночас для Luxoft Україна цей тренд досі є абсолютно нерелевантним.
Ми не закликаємо наших людей приходити в офіси, тому що вважаємо, що кожна людина має перебувати в найбільш безпечному для неї місці. Хоча наші офіси мають бомбшелтери і все необхідне обладнання, але ми залишаємо це рішення за конкретною людиною. Якщо вона хоче приходити в офіс, то він відкритий 24/7. Якщо ж ні — ми не змушуємо і навіть не закликаємо до цього.
А що буде після війни? Думаю, після війни люди самі захочуть час від часу приїжджати в офіси, тому що є потреба у спілкуванні й бути у соціумі. Щонайменше, напевно, буде організована якась серія тім-білдінгів для різних команд, але також потрібно мати на увазі, що команди часом дуже розподілені. Іноді буває, що в Україні — тільки одна людина з команди, а решта людей працюють в інших країнах — Польщі, Румунії чи Індії. Тому для таких команд навіть стосовно тімбілдінгів онлайн лишається єдиним варіантом.
Ваша компанія була однією з тих, хто відкривали тимчасові офіси після початку повномасштабки, які мали формат своєрідних «пунктів незламності». Якісь з них продовжують працювати досі?
Коротка відповідь: ні, не продовжують.
Довга відповідь: ми їх відкривали, тому що у нас дуже велика кількість людей в перші тижні й місяці повномасштабної війни виїхали з Києва, з Дніпра, з Одеси й поїхали на захід України. Відповідно, ми відкрили всі ці коворкінгові простори саме в західній частині України. Зараз люди, в основному, повернулися до своїх домівок, відповідно — в нас відвідуваність цих офісів була б зараз просто нульова. Тому ми прийняли рішення їх поки що закрити.
Якщо ситуація знову зміниться, то це дуже швидке рішення — відкрити коворкінгові простори, якщо вони потрібні і закрити, якщо вони не потрібні. На випадок необхідності у нас є список коворкінгових просторів в кожному місті України. Тож ми можемо швидко заключити з ними контракт, заплатити кошти й відкрити свої офіси знову. Але формат таких офісів проіснував понад рік, і ми вважаємо, що це було дуже хороше рішення.
А серед власних спеціалістів ви просували якісь програми умовної «енергонезалежності» — щоби, попри все, точно знати, що людина зможе бути з інтернетом і якимось запасом електроенергії, щоб працювати?
Після початку повномасштабної війни, коли ситуація вже хоч трохи урівноважилася, і ми почали працювати більш стабільно, то у нас з’явився власний тул, у якому кожна людина мала змогу створити свій Personal Continuity Plan. І ми стимулювали працівників створювати такі PCP-плани. Що це означає?
Якщо вам, наприклад, потрібно переїхати, то в цьому тулі людина зазначає, чи є в неї для цього власна машина. Вона також може зазначити, чи є в неї, наприклад, можливість працювати 14 днів в умовах відсутності електрики.
Багато з тих працівників, які живуть в приватних будинках, закупили собі генератори і ми точно знаємо, що в них є запас палива на 14 днів. Тобто, цей час вони можуть провести без наявності центрального опалення і електрики. Ми постійно обговорюємо ці питання під час наших таунхолів — раніше це робилося by weekly, зараз — monthly.
Ми також закупили кілька тисяч power station хорошої якості для своїх працівників, та, звичайно, вони не зможуть працювати 14 днів у повністю незалежному режимі. Але ми роздали їх своїм командам і компанія в цьому допомогла.
Ми регулярно нагадуємо про необхідність мати власний план на випадок надзвичайних подій, а також не забувати зазначати своє місце знаходження у внутрішніх системах.
«Пояснювати міжнародним партнерам співпрацю з ФОПами іноді буває дуже складно»
У одній з відповідей ви зачепили питання взаємостосунків з державою. Які точки зіткнення є зараз, а де навпаки зустрічаєте конструктив?
Я б не казала про точки зіткнення, я б називала це предметом для співпраці. Бо зіткнень в нас, на жаль, і так вистачає в цьому житті. Нам треба вчитися співпрацювати.
У нас є дуже багато питань, по яким ми конструктивно співпрацюємо із державою. Нещодавно проводили зустріч із міністром національної єдності з важливого питання — як можна повернути українців додому після війни.
Фото надане Оленою Самборською
Ми продовжуємо співпрацювати з нашим Міністерством цифрової трансформації по різним проєктам, в тому числі «Дія City».
У законодавстві є певні моменти, які потрібно ще дошліфовувати. Вони з’являються не тому, що законодавство погане, а тому, що починають з’являтися нові кейси.
Звичайно, минулоріч була ця ситуація із підвищенням військового збору. З одного боку, була гарантована недоторканість режиму «Дія City», тому, звичайно, це додає ризиків до України як локації в плані фінансової нестабільності і недотримання гарантованих умов. І це точно не створює сприятливу атмосферу для залучення нових клієнтів.
Але, з іншого боку, ми всі розуміємо, чому це відбулося. Тому ми багато це обговорювали, але всі дружно платимо військовий збір. Я сподіваюсь, що війна скоро закінчиться, і наскільки я розумію, ми зможемо повернутися до тих умов, які були початково зазначені в законі.
І таких питань у кожному напрямі є достатньо велика кількість. Наприклад, з Міністерством освіти через наші асоціації ми співпрацюємо по спільним проєктам щодо перегляду навчальних програм.
Багато IT-директорів і власників IT-компаній зараз ввійшли в наглядові ради університетів. Зокрема, я також ввійшла в нову наглядову раду Чернівецького національного університету.
Багато IT-керівників також беруть участь у діалозі з Міністерством освіти щодо програм для середньої й молодшої школи, аби все більше дітей знали математику на якісному рівні й могли складати іспити до вищих навчальних закладів та їхніх математичних або фізичних факультетів.
Тобто, це така системна робота, яку, можливо, і не видно особливо, але водночас — це точки перетину IT-індустрії із владою. Тому тут я б говорила про діалог і про співпрацю, а не про точки зіткнення.
По режиму «Дія City» — як ви оцінюєте інструмент гіг-контрактів після того, як він уже певний час попрацював? Наскільки затребуваним він став для Luxoft?
Це залежить від проєкту. У нас запустився пілот, і до ста наших спеціалістів є гіг-контракторами. Водночас у компанії дуже активно відбуваються трансформаційні процеси, тому ми трохи уповільнили перехід з ФОПів на гіг-контракти.
Але як тільки ми вирівняємо ситуацію по злиттю Luxoft і нашої материнської компанії DXC Technology, то відразу ж повернемося до цього проєкту.
Наскільки мені відомо, в індустрії зростає як кількість гіг-контракторів, так і штатних працівників компаній. Тому, на мою думку, цей тренд лише посилюватиметься.
Якщо ти міжнародна компанія, то умови гіг-контрактів зрозумілі твоїм міжнародним партнерам. Тому що пояснювати співпрацю з ФОПами іноді буває дуже складно. Наші міжнародні партнери готові це сприймати, тому у цього режиму справді є велике майбутнє. Головне, щоб держава продовжувала його підтримувати й залишати незмінним.
«У рутинних задачах ШІ економить приблизно до 10–15% мого робочого часу. Це багато»
Дозвольте ще кілька питань щодо найбільш трендової речі в сучасному технологічному світі — штучного інтелекту. Наскільки серйозні побоювання про те, що ШІ врешті відбере роботу у багатьох ІТ-спеціалістів, особливо — джуніор-рівня?
Я б розділила ці речі. Давайте чесно — і до появи Artificial Intelligence така проблема була в IT, коли джунів і інтернів не хотіли брати на роботу. Вірніше, коректно сказати так — вони не були настільки цікавими на ринку, як мідли чи сеньйорні спеціалісти.
Великі компанії завжди створювали спеціальні програми на кшталт Internship Program, а також програми для junior-спеціалістів. Коли вони були в проєктах, їх вчили, звертали на них додаткову увагу, проводили курси, тож вони поступово набували цього досвіду.
Зараз нічого не змінилося. Єдине, що кількість таких програм і спеціалістів, яких залучають на ці програми, стала трохи меншою. Чи є Internship Program в Luxoft зараз, протягом цих трьох років, не дивлячись на війну? Вона є! Але якщо раніше це були сотні спеціалістів, то зараз це десятки спеціалістів. Те ж саме відбувається і в інших сервісних компаніях, наскільки я знаю.
Нам все одно потрібні будуть мідли і сеньйори, тому великі компанії будуть вкладатися в те, щоб донавчати джунів до того рівня, який їм потрібен. Інша справа, що якщо ми говоримо про вищу ІТ-освіту, то треба трансформувати її для того, щоб після п’яти років навчання все ж таки не зовсім джунові люди приходили на роботу. Не так, що ти маєш їх навчати з нуля, а вони вже приходили з необхідними для ринку знаннями і практичними навичками. Але це питання до Міністерства освіти, яке ми обговорюємо, пропонуємо свою допомогу, переглядаємо разом навчальні програми. Знову ж таки, входимо в наглядові ради університетів. Тобто, я думаю, що з часом це питання вирішиться.
А що ж стосується штучного інтелекту, як він буде розвиватися далі, чи він буде здатний писати складні програми? Для мене це питання відкрите, чесно кажучи. Тому що ми бачимо різні тренди. І будь-який новий інструмент, який з’являвся в попередні часи, як і ШІ зараз, завжди ніс як плюси, так і мінуси. Тому подивимось.
А які щоденні завдання особисто ви можете делегувати штучному інтелекту, якщо не секрет?
Абсолютно не секрет. Ми у компанії стандартно використовуємо Copilot. Що я йому делегую? Я йому довірю написання певних листів, особливо англійською мовою.
Він мені допомагає з рутинними задачами. Також він допомагає у задачах, коли мені потрібно побренйштормити, але у мене немає можливості це зробити з командою. Я роблю це зі штучним інтелектом, він допомагає мені якимись ідеями, які потім я можу розвивати. Він також допомагає, якщо я хочу отримати інформаційну довідку про щось, але цю інформацію, звичайно, я ще змушена перевіряти, бо поки штучний інтелект не є найнадійнішим джерелом. Але в рутинних задачах ШІ економить приблизно до 10–15% мого робочого часу. Це багато.
«Зараз питання не стільки утримати спеціаліста всередині компанії, а — зробити його залученість більшою»
А що ви можете сказати про мотивацію власних спеціалістів, адже вона вимірюється не тільки у фінансовому плані? Це також відчуття команди, додаткові можливості для професійного й особистого зростання і так далі. Які програми є у Luxoft, аби, умовно, мотивувати людину залишатися частиною команди, а не йти до конкурентів?
Розділю це питання на дві частини. Зараз ринок дуже специфічний, і, відверто кажучи, це ринок працедавців. Зараз на ринку є достатня кількість спеціалістів і тому вони не схильні дуже активно змінювати роботу. Але це не означає, що вони є продуктивними, якщо вони про справжньому не залучені проєкти, якщо вони їм не подобаються чи якщо у них не складаються стосунки із менеджером.
Фото NV.ua
До великої війни ми справді були націлені, як утримати людину, тому що кожен в будь-який момент міг піти з компанії і на кожного IT-спеціаліста було до 20 і більше пропозицій на ринку праці, а роботу ти знаходив за пів години. Звичайно, зараз такого немає. Тому тут питання не стільки утримати спеціаліста всередині компанії, а питання — як зробити його залученість більшою.
І ми на це націлені. Тож що ми робимо в компанії? Є багато різних інструментів. Якщо починати від лінійного спеціаліста, то це, наприклад, надання йому необмеженого доступу до ресурсу Udemi, котрий є у всіх працівників Luxoft.
Також це можливість технічних сертифікацій, які дуже важливі для спеціалістів. Як правило, ці програми тривають кілька місяців, і це дає тобі можливість просто переходити на новий рівень, маючи у своєму резюме кілька офіційних сертифікатів від умовно — Microsoft чи інших топкомпаній, які ці сертифікації проводять.
Також у нас є окрема постійна програма по софт-скілам у LuxGood, яка діє весь час, крім літніх місяців. Ми розглядаємо різні теми, запрошуємо дуже цікавих спікерів, які є професіоналами в певних питаннях, починаючи від фінансової грамотності й закінчуючи емоційним інтелектом.
Окремо в нас є унікальна програма для дітей люксофтівців, яка називається KidsHub. Тут наші діти навчаються програмування, англійській мові, логіці, математиці. Ця програма вже працює більш як п’ять років. І це також додатковий зв’язок із тими дітьми, які поїхали за кордон і вчаться там. Адже тут вони можуть отримувати безплатні знання і робити перші кроки в джаві чи блогінгу. Наприклад, вчитися створювати й монтувати відео.
Окремо в нас є програма по роботі з менеджерами, тому що менеджер відповідальний за людей і за результати команди. Відповідно, у нас два рази на місяць відбуваються воркшопи спеціально для менеджерів, де ми працюємо над тим, як краще керувати командою, як краще розв’язувати складні питання та як проводити складні бесіди. Тобто, це все — про розвиток.
Чи досягаємо ми залученості на 100%? Звичайно ж ні. Але те, що у нас справді дуже високий рівень залученості в Україні, не дивлячись на всі ті умови, які є зараз — це показують об'єктивні дослідження, які ми робимо двічі на рік.
Ми можемо насправді пишатися, що наші колеги розуміють свою відповідальність, попри те додаткове психологічне, моральне і фізичне навантаження, коли ти нормально не спиш ніч через ворожі атаки, а потім приходиш і працюєш із клієнтом.
Тому ми намагаємося різними шляхами підтримати наших колег, ми як локація показуємо дуже високі результати по engagement і по результативності. Наші клієнти продовжують дивуватися всьому тому, що ми робимо вже третій рік поспіль, і дуже часто навіть забувають, що в нас в Україні війна. Тому що для них все це виглядає як бізнес as usual. І це найвища оцінка, яку може отримати локація, як на мене.
Luxoft — компанія з великою кількістю локацій. Що ви зараз чуєте від колег і партнерів у різних частинах світу? Чи досі є захоплення українськими айтівцями, моральна підтримка, які були в перший рік повномасшабки? Які меседжі отримуєте?
Ми отримуємо велику моральну підтримку, тому що колеги розуміють, в якому стані ми живемо. Скажемо так — інтелектуально розуміють. Але вони часом не можуть співставити це з нашою щоденною реальністю і тим, як ми це переносимо вже понад три роки. Вони справді захоплюються і вважають, що українці надзвичайні. І це правда:)
Виступ перед аудиторією, фото з Facebook Олени Самборської
Ми ділимося з нашими колегами досвідом, як ми працюємо з ризиками, як працює наш hotline, відбувається обмін інформацією, як ці процеси відпрацьовані всередині нашої компанії. Але ми й самі не хочемо провокувати якогось специфічного ставлення до України.
Навпаки — хочемо показати світу, що працюємо, як зазвичай. Бізнес, ви можете до нас приходити! Ми працюємо стабільно, ми працюємо без перебоїв, ми працюємо на високому рівні перформансу. Тому — Welcome to Ukraine. Це єдине, що ми завжди говоримо.
Коли мені говорять «Ой, ну ми не можемо до вас приїхати», то я як керівник локації питаю — «Чому? Ми можемо організувати зустріч, наприклад, у Львові чи іншій частині Західної України, і для вас це не буде таким вже великим стресом!» Запрошуємо всіх в Україну і пропонуємо подивитися на власні очі, як ми працюємо.
«Будемо мати не 10% воюючих айтівців, а 50%». Президент SoftServe, директорка Luxoft в Україні та CEO AlexSoft про наслідки мобілізації та бронювання айтівців
Керівниця Luxoft Ukraine про найближче майбутнє українського ІТ: «Не буде такого значного зростання в ІТ-індустрії, як до війни, і навіть в перший рік війни»
ШІ вже пише за IT-топів листи, формує їм маршрути для відряджень, структурує думки. Що довіряють робити штучному інтелекту IT-топи Ciklum, Luxoft, Intetics, Levi9 та інших компаній
«Не женіться за топчиком, який ви зможете придбати колись потім». Program Manager Luxoft не мислить свого життя без велопокатушок. Ось його поради бажаючим долучитися
«Навколо IT» — нова рубрика, в якій ми збиратимемо все корисне для життя айтішника, яке не стосується його роботи. Виявляється, у айтішників різні хобі. Ми вже писали про айтішників-бігунів, плавців, художників, музикантів, танцівників, а також заводчиків собак.
Герой сьогоднішнього матеріалу ― Максим Мох, Program Manager, який захоплюється велоспортом і знає про нього майже все. dev.ua Максим розповів, як обирав своє захоплення та дав поради, як і де краще займатися велоспортом.
Manual QA з Luxoft Ukraine вже три роки приборкує вітер на воді та кайфує від цього. Ось його історія та поради для тих, хто мріє про море та віндсерфінг
«Навколо IT» — нова рубрика, в якій ми збиратимемо все корисне для життя айтішника, яке не стосується його роботи. Виявляється, у айтішників найрізноманітніші хобі. Ми вже писали про айтішників-бігунів, плавців, художників, музикантів, танцівників, і навіть заводчика собак. Сьогодні розповідаємо про програміста, який навчився приборкувати вітер. 39-річний Сергій Костюченко — Manual QA у Luxoft Ukraine — розповів про своє захоплення віндсерфінгом та можливості займатися цим видом спорту для всіх бажаючих.
Джун шукає роботу? 10+ роботодавців про можливості для молодих спеціалістів в українському IT
Тисячі джунів — близьке майбутнє IT-індустрії, адже через війну чимало людей, що втратили роботу, вирішили переквалфікуватися і стати айтішниками. Чи буде для всіх робота? Не факт. Оскільки не всі компанії співпрацюють с початківцями. Та навіть ті, хто готує для себе кадри самостійно, з початку року зафіксували небувалий наплив бажаючих вчитися. Зокрема, тільки в EPAM Univercity заявки на навчання подали 18 000 охочих. Вже відновилися і перевершили довоєнні показники і IT-школи: кількість студентів в IT-школі Mate academy зросла вдвічі до 550 слухачів на навчанні повного дня, у GoIT — на 40% до 5000 студентів.
dev.ua розпитав роботодавців, які можливості вони мають для джунів та чи готові вони ростити собі кадри.
Хочете повідомити важливу новину? Пишіть у Telegram-бот
Головні події та корисні посилання в нашому Telegram-каналі
