Троє українських айтішників наважилися покинути ІТ та стабільний заробіток заради того, щоб здійснити свої мрії. Зараз один із них відкриває людям нові смаки чаю, другий — навчає кайт-серфінгу та організовує фестивалі, а третій знімає кліпи та короткометражки. Їхні історії показані в новому міні-фільмі Logout of IT режисера Олександра Парамонова. Публікуємо переказ.
Троє українських айтішників наважилися покинути ІТ та стабільний заробіток заради того, щоб здійснити свої мрії. Зараз один із них відкриває людям нові смаки чаю, другий — навчає кайт-серфінгу та організовує фестивалі, а третій знімає кліпи та короткометражки. Їхні історії показані в новому міні-фільмі Logout of IT режисера Олександра Парамонова. Публікуємо переказ.
«Прокидаєшся о 5-й ранку з посмішкою і їдеш знімати, бо ти це любиш».
Макс Балтер знімає рекламу, кліпи та короткометражки. Створював відео для відомих музикантів — «Пошла Моллі», «Агонь». До цього 5 років працював у IT, у дизайн-студії, яку заснував разом із колишньою дружиною.
«Всі хочуть в ІТ, а я подумав, як вийти з ІТ? Це було складне рішення. Було страшно померти з голоду під мостом.
«В IT було цікаво та захоплююче, але потім почало сильно набридати. Я перегорів», — розповідає Макс.
Це був вибір між стабільністю та спокоєм, але відсутністю щастя. На роботі ми проводимо багато часу. І в якийсь момент Макс зрозумів, що міняти свій час на гроші — це безглуздо.
«Я готовий був йти у зйомки будь-ким. У мене був продюсерський досвід і досвід другого режисера. Проєкти знайшлися одразу.
Було складно, і все це супроводжувалося тим, що ми вирішили розлучатися з дружиною. Все почало змінюватися, і сімейні стосунки цього не витримали».
Хтось підтримував, хтось казав, що я збожеволів, хтось — що я збожеволів, але підтримував.
«Перший рік я не ставив собі за мету заробляти на цьому. Я був готовий вписуватися за будь-який гонорар або безкоштовно, навіть свої $100 витратити.
Але було страшно, тому що накопичення можуть закінчитися, і коли ти звик до певного рівня життя, ти вже не хочеш переїжджати до мами», — розповідає Макс.
На карантині, коли всі проєкти скасували й Макс вирішив зняти свій короткометражний фільм Together. Іноді було складно, хотілося покинути, але зрештою результат вийшов дуже гідний. Фільм отримав багато нагород.
Вір у себе. Якщо ти в себе не віриш, навряд чи оточуючі в тебе повірять.
І, напевно, важливо, щоб оточення тебе підтримувало: «Давай-давай, ти молодець!» у моменти, коли ти стоїш і плачеш під холодним душем.
Ден — інструктор з кайт-серфінгу, мандрівник та організатор пляжних фестивалів Wave. До цього був інженером в ІТ-компаніях, працював у світових лідерах комунікацій.
Я перестав ходити на роботу в звичайному значенні слова: вигадав собі свою роботу.
Почалося все із романтики подорожей. Ден з другом організували компанію спортивних та кайт-подорожей та возили людей на острови — Маврикій, Занзібар.
Потім відкрили школу кайт-серфінгу на узбережжі півдня України. Знайшли найкрутіший пляж на Арабатській стрілці та вирішили там залишитися.
Так вийшло, що ми зробили пару вечірок, і вони переросли з вечірок для кайтерів у фестивалі Wave.
Коли у нас вийшов перший фестиваль, і він був справді великим та красивим. Грала класна музика, приїхали круті артисти. І всі сказали — «вау, як кайфово»!
Було відчуття: Боже, що ж ми накоїли… Так круто накоїли!
Люди навколо не завжди розуміють задум, і у них завжди постають питання. Мама цікавиться — як ти тепер платитимеш за комуналку?
До світчингу однозначно треба було готуватися, а я не зробив цього. Потрібно мати запас на рік-два, щоб ти міг спокійно присвятити себе творчому проєкту.
Підготуватись. Але я насправді розумію, що неможливо підготуватися до змін — вони приходять завжди миттєво, і що швидше, то краще.
Менше думати, більше робити, більше помилятися, щоб швидше йти вперед.
Дмитро — закупник по чаю, чайний сомельє і все, що пов’язане з чаєм. У 2017 році виграв чемпіонат світу із заварювання чаю.
У минулому працював тим-лідом в ІТ-компанії, яка займається білінговими системами.
«За тиждень на роботі могло нічого не відбуватися, і стало нудно», — розповідає Дмитро.
Все йшло до того, що це буде спокійна постійність. І це почало хвилювати. Хотілося кудись рухатися.
Переломний момент був, коли Дмитро знайшов чайну вакансію, пішов на першу співбесіду, на другу. Посеред цього процесу він ще сумнівався.
А коли зрозумів, що можна проявити себе, привнести щось нове, змінити чайний ринок в Україні — це мене зарядило.
Мені подобається чай Дарджілінг — це такий північний регіон Індії. У нього дуже делікатний та благородний смак. Я багато його пробував, поки один мій близький друг не сказав мені:
«То чому ж ти не поїдеш в Дарджилінг, якщо він тобі так подобається?»
Ось я й поїхав. Відвідав найвідоміші плантації та зустрів багато людей, які допомогли надалі за професією.
Найбільше ця новина шокувала колег. А решта — друзі, родичі та дівчина, відреагували дуже позитивно.
Фінансова тема була пріоритетом номер один. Змінивши посаду, я нормально так просів з фінансів. Але розумів, що є перспектива, і все залежить від мене.
Подумай сто разів перед тим, як перейти в іншу професію. Але я не шкодую і сказав би, що треба ризикувати й пробувати.
