У сучасних компаніях поширюється нове явище, яке отримало назву «тихий тріск»: хронічне незадоволення роботою серед працівників, яке призводить до байдужості, зниження ефективності та посилює бажання звільнитись.
У сучасних компаніях поширюється нове явище, яке отримало назву «тихий тріск»: хронічне незадоволення роботою серед працівників, яке призводить до байдужості, зниження ефективності та посилює бажання звільнитись.
«Тихий тріск» (quiet cracking) — це нове явище на робочому місці, яке можна описати, як мовчазну боротьбу працівників з відчуттям незадоволення роботою та неможливістю її залишити.
«Тихий тріск підступний; він підкрадається до працівників повільно, але впевнено, і перш ніж вони усвідомлять це, вони повністю втрачають інтерес до своєї роботи», — зазначив у своїй заяві Пітер Дуріс, співзасновник і головний виконавчий директор компанії Kickresume.
За даними TalentLMS, у Сполучених Штатах понад половина працівників відчули на собі «тихий тріск». При цьому 20% зазначили, що відчувають незадоволення роботою часто або постійно, а ще 34% — час від часу, пише HRD America.
Незадоволені працівники можуть залишатися на роботі з декількох причин:
Business Insider нещодавно запитав читачів, чи відчували вони «тихий тріск». Зі 163 респондентів 154 сказали, що так.
Відчуття, що ти «застряг» на роботі, не є новим, хоча сам термін «тихий тріск» — так. 56-річний Кевін Форд розповів Business Insider, що він пережив це понад 15 років тому, працюючи в сфері інформаційних технологій.
Форд відчував, що не відповідає культурі управління компанії. Він вивчав нові сфери бізнесу на програмі MBA, якими хотів займатися. Як менеджер середньої ланки, Форд сказав, що налагодив безперебійну роботу своєї команди, але не був упевнений, чи приносить він ще якусь цінність.
Його компанія оплачувала MBA, і Форд вважав, що йому потрібно захистити свою команду від того, що він назвав поганим ставленням вищого керівництва.
«Я ставав надмірно зосередженим на тому, що відбувалося, — сказав Форд. — Я думав про це постійно і переживав спогади про різні неприємні ситуації на роботі».
Форд сказав, що його продуктивність роботи в той час також знизилася. «Це не добре для вашого роботодавця, і це не добре для вас», — сказав він.
Зрештою він провів півтора року, відчуваючи себе в пастці, поки нарешті не вирішив звільнитися.
32-річна Масіель Морільо — інженерка з безпеки продуктів — описала свої симптоми «тихого тріску: «Величезна втрата мотивації, втома. Постійне відчуття, що тебе не чують».
За її словами, після пандемії COVID-19 та на тлі звільнень багато людей не хотіли «розгойдувати човен». Її основним симптомом було переїдання.
«Я дуже схильна до перекусів, і саме так у мене проявляється тривожність», — розповіла вона.
37-річна Шанель Дуглас — мати-одиначка з маленького штату, яка займає вузькоспеціалізовану посаду — вона займається плануванням приміщень у сфері охорони здоров’я. До цієї роботи вона проклала собі шлях без диплома, хоча зазвичай для цього потрібна вища освіта.
«Через вартість життя і все, чого я досягла в цій професії, я відчуваю себе загнаною в глухий кут. Тому щодня просто йду на роботу і з усіх сил намагаюся протриматися хоча б до обіду».
Зараз Дуглас відчуває найбільший стрес на роботі за все життя. Кілька факторів, які збіглися в часі, створили, за її словами, «ідеальний шторм». Як наслідок, вона зіткнулася зі «значними проблемами з психічним здоров’ям», зокрема з панічною атакою, що змусило її взяти тимчасову відпустку для лікування.
44-річна Сара Строман розповіла, що на попередній роботі у сфері дистрибуції продуктів харчування, її керівник ставився до неї як до простого адміністратора, попри те, що вона була найкращою працівницею відділу продажів.
«Я відчувала себе в пастці в токсичному середовищі, де я не була б достатньо хорошою», — розповіла вона.
Строман сказала, що трималася, була привітною з колегами в офісі, але плакала по дорозі на роботу. Затиснута боргами за кредитними картками з часів коледжу, Строман відчувала, що занадто потребує грошей, щоб звільнитися.
Зрештою, вона не витримала. Коли вона їхала до свого саду, проїжджала повз вулицю, названу на честь її покійного батька. І це був День батька. А пісня, що лунала по радіо, ніби сказала їй: «Час іти».
«Я сприйняла це як знак», — сказала Строман і розробила стратегію звільнення, щоб залишити компанію на власних умовах, що вона потім і зробила.
Пітер Дуріс вважає, що менеджери мають звертати увагу на «тихий тріск» за перших ознак. Один зі способів — це планувати індивідуальні зустрічі зі своєю командою.
«Один з найкращих способів виявити тихий тріск та будь-які інші проблеми — це дати працівникам можливість обговорити будь-які занепокоєння з вами у сприятливому та приватному середовищі», — сказав Дюріс. — «Індивідуальні зустрічі створюють простір для вас та ваших працівників, щоб працювати разом, обговорювати їхній прогрес та визначати, як ви можете допомогти їм досягти своїх робочих цілей».
Менеджери також повинні висловлювати вдячність працівникам, коли вони добре працюють, досягають робочих цілей.
Роботодавці також повинні встановити чіткий шлях для розвитку, оскільки відсутність ясності може знизити мотивацію.
«Встановлення чітких очікувань та цілей для ваших співробітників дає їм те, до чого варто прагнути, що може допомогти боротися з тихим тріском та відчуттям застою», — сказала Дуріс.
