Пам’ятаєте історію від рекрутерки Don’t Panic Recruiting Agency Каріни Стопачинської про те, як нині, ймовірно, відроджується найм у Tinder? Ця історія викликала неймовірну цікавість у читачів, тож ми вирішили спитати айтішників, якими були їхні найнезвичайніші пропозиції про роботу та де саме роботодавець їх шукав. Публікуємо 7 найцікавіших міні-історій.
Пам’ятаєте історію від рекрутерки Don’t Panic Recruiting Agency Каріни Стопачинської про те, як нині, ймовірно, відроджується найм у Tinder? Ця історія викликала неймовірну цікавість у читачів, тож ми вирішили спитати айтішників, якими були їхні найнезвичайніші пропозиції про роботу та де саме роботодавець їх шукав. Публікуємо 7 найцікавіших міні-історій.
Одного разу проходив співбесіду в одну невеличку компанію, технічне інтерв’ю пройшов, по софт скілах підходив, та особисто міг працювати тільки віддалено. Але в компанії повідомили, що я потрібний їм в офісі, тому що вся команда там, і багато мітингів, обговорень і т. д.
Компанія знаходилася від мене через одну область, і тому їздити кожний день трохи було б важкувато, а повністю переїжджати не було можливості. Та мені дуже хотілося працювати в тій компанії. Набрався сміливості та зателефонував до CEO (компанія ж невелика:) і повідомив, що буду відвідувати офіс один день на два тижні, і буду постійно онлайн, що я супер-пупер вмотивований і т. д.
І мені дали оффер, де я успішно пропрацював до року часу, правда, їздив в офіс один раз на місяць, а потім змінив компанію на локальну. Коли дуже треба, шукаєш варіанти.
Моя посада доволі вузько профільная — Head of Partnership Department Одна українська продуктова компанія, яка займається CRM-системою, через LinkedIn протягом двох років писала вже три рази в особисті з пропозицією поспілкуватися з ними.
Я навіть не був проти, бо довіра до цієї компанії є, та і продукт цікавий (писали різні HR). Два рази відрізали мене HR та не допустили до співбесіди з керівником. HR, на мою думку, задавали ну дуже тупі питання (ким ви себе бачите через 10 років), та не відповідали на мої (які задачі на цю позицію на найближчі 3-6-12 місяців ставить компанія перед співробітником). Відмазка була щось накшталт «корпоративна таємниця». Мені це здалося дуже ливним.
Ну і вишенька на торті: вони забували або не хотіли самостійно мені відписувати з приводу зворотньої відповіді після співбесіди. Кожного разу нагадував про себе самостійно.
Але одного разу все ж таки вийшло поспілкуватися з керівником відділу (думаю він вже не працює там). Перед співбесідою було надано тестове, яке потрібно було захистити за годину, але в нас зав’язалась дискусія на дві години спілкувалися.
Дуже активно вислуховували думку один одного, захищали свої погляди, але наприкінці керівник не недав ніякої зворотньої відповіді, що для мене було дивно. Він взагалі просто ніяк не прокоментував ці дві години.
Після очікування через тиждень вирішив написати HR і сам спитати, як там в них справи, на що отримав відповідь, що вони не будуть продовужувати зі мною спілкування. Ну ок, з ким не буває.
Через місяць дізнаюсь, що ця посада закрита іншим спеціалістом, та ще через місяц починаю отримувати масово погані відгуки від партнерів цієї компанії, що їх новий співробітник ну дуже дивно працює, а партнери не задоволенні спілкуванням з ним.
Карма — то погана штука одним словом. Але якщо напишуть ще, то моя перша відповідь буде + 25% до останньої цифри про яку розмовляли.
Одного разу мені написали в Tinder. В мене в профілі написано, чим я займаюся. В компанії як раз стартував новий напрямок, і їм був потрібен той, хто з нуля може поставити напрямок на хід.
Зараз я очолюю команду і є Product owner напрямку
Найнетривіальнішим був досвід найму через подругу, яка мене порадила на вакансію SММника, а взяли мене на ілюстратора. Я це і шукала насправді, проте довго не було чогось підходящого, тому була готова до SMM.
Всі найми були банальні: або хтось із друзів, хто вже працює в компанії мене рефернув, я прийшла на співбесіду і мене взяли, або подалась на джині, сходила на співбесіду, отримала офер.
Один можна сказати трохи незвичний був, коли я в черзі в наливайці, де продають пиво на розлив, зустріла колишнього колегу, якого не бачила вже років п’ять на той момент, і якраз була в пошуку роботи. А він, виявляється, на той момент відкрив свою компанію і шукав людей, і він прямо там в черзі запросив мене на співбесіду.
Але я до них не пішла, бо вони мені офер письмовий складали і відправляли майже місяць, я за той час вже знайшла іншу роботу, і сам факт того шо компанія не може організовано сформувати один невеликий документ, мене насторожив.
Я, дуже добре знаючи англійську, переїхав до Лондона в 2018 році. Після того як було декілька невдалих інтерв’ю через рекуретів, яких я добре розумів, мені попався рекрутер Matthew родом з Newcastle upon Tyne. Мені було настільки важко його зрозуміти, що близько половини лише здогадувався, що він сказав, тому що взагалі не звик до британського акценту, а ще й тим більше північого.
Він мало писав і часто дзвонив, і якось незручно було сказати, що давайте краще в переписці, щоб не образити, або щоб він не подумав, що я англійську не знаю.
Але я дуже швидко знайшов з ним першу роботу в Англії, він після короткої розмови запропонував чотири вакансії, я вибрав одну з них, і мене досить швидко туди взяли.
Трохи більше ніж через рік ми вирішили покинути Англію, та я ні про що не шкодую.
Я протягом 18 років працюю у власній компанії, тому за весь час не погодився на жодну пропозицію.
