Денис Горовий, Middle Automation QA в компанії GlobalLogic каже, що потрапити в ІТ не було його мрією або ціллю життя. «Навіть у дитинстві технікою, а тим паче ІТ, я не цікавився — вона загалом мало в кого була», — розповідає хлопець.
Денис Горовий, Middle Automation QA в компанії GlobalLogic каже, що потрапити в ІТ не було його мрією або ціллю життя. «Навіть у дитинстві технікою, а тим паче ІТ, я не цікавився — вона загалом мало в кого була», — розповідає хлопець.
Більшість часу він проводив на футбольному полі, а комп’ютер і перший телефон у Дениса з’явилися в досить зрілому віці — років у 13-14.
«Комп’ютер був досить старенький, списаний з маминої роботи, тож часто ламався. З технікою я проблем не мав, легко ремонтував її самостійно», — згадує хлопець. Інші дрібні питання, як-то перевстановити Windows або перепрошити телефон, теж Денис самостійно розв’язував.
Та попри те, що з технікою був на «ти», освіту він отримав все ж нетехнічну — навчався в економіко-юридичному училищі та Київському технікумі готельного господарства, а потім обрав спеціальність «облік та аудит» у Київському університеті туризму, економіки та права.
Денис розповів dev.ua про свій шлях в IT. Він сповнений переламних подій та несподіваних рішень.
Усе свідоме життя я був менеджером. Мені зараз 31 рік, а почав працювати я з 16 років. З того часу спробував себе в різних ролях. Так в одну з компаній я прийшов як експедитор, а згодом став уже водієм-експедитором. Через деякий час доріс до менеджера, а потім і до менеджера по роботі з ключовими клієнтами, яким працював 8 років. Нашими замовниками були компанії зі всієї України, серед яких національні телеканали, «Нова Пошта» та навіть — GlobalLogic. Ми займалися постачанням продовольчих товарів для офісів.
Плани на подальше життя змінилися у 2014 році. До того я будував кар'єру менеджера, і це мене влаштовувало, а 2014-го пішов добровольцем в АТО.
Мене демобілізували трохи більше ніж через рік. Контракт завершився, та й далі знаходитися в зоні бойових дій я не міг — отримав травму хребта, контузію та частково втратив працездатність. До того ж у мене незабаром після повернення народилася перша дитина, то ж я більше хотів займатися сім'єю — мої бажання та свідомість змінилися.
Після АТО я через тиждень вирішив повернутися до звичної роботи — знов прийшов на посаду менеджера по роботі з ключовими клієнтами та залишився там ще на близько пів року.
Напевно, я не встиг достатньо відновитися, й виконувати старі обов’язки мені стало складно. Наприклад, я зрозумів, що мені важко спілкуватися з клієнтами та вести перемовини.
До бойових дій я цим займався без проблем, а на той момент треба було взяти паузу на реабілітацію або змінити вид діяльності.
Що я й зробив — закінчив курси бариста та на заощадження вирішив розпочати власну справу — відкрив дві кав’ярні, в одній із яких працював сам.
При виборі сфери для старту бізнесу мені було важливо створити щось домашнє, сімейне. Моя кав’ярня стала саме такою — в ній не було клієнтів, а були гості. Випити каву часто приходили постійні відвідувачі, з усіма я гарно спілкувався, в нас не виникало стресових ситуацій. Ми потоваришували, а з деякими гостями я зберігаю добрі стосунки й до сьогодні.
ІТ-сферою я зацікавився в 2017 році, коли працював у одній зі своїх кав’ярень.
Вона знаходилася на території доволі закритого ЖК і, в основному, її відвідували мешканці комплексу. Години пік були вранці, коли люди ведуть дітей до школи та прогрівають машини, та після 16 години, коли повертаються додому та гуляють.
Вдень у мене було достатньо вільного часу, щоб детальніше розібратися в можливостях ІТ-сфери. Почав із вивчення HTML, CSS і пробував створювати власні вебсторінки — займався самоосвітою. Мені сподобалося, то ж вирішив продовжувати.
Спочатку я не був певен, чим хочу займатися в ІТ, а проконсультувавшись із товаришами, зрозумів, що можу зосередитися на позиції тестувальника.
Я пішов на піврічний курс у школі для тестувальників, де отримав базові теоретичні знання з теорії тестування, роботи з SQL, вебтехнологіями та інструментами. Паралельно також відвідував курси англійської мови.
А потім я зацікавився напрямом Embedded. Так, коли ще працював у кав’ярні, постійні гості дізналися, що я навчаюся на ІТ-курсах і хочу стати тестувальником. З’ясувалося, що деякі з них теж працювали в цій сфері — одна гостя, а тепер вже моя колега в команді, розказала мені про особливості та можливості такого напряму розробки як Embedded.
Мене зацікавило, що в Україні можна створювати не тільки вебсайти та мобільні додатки, але й працювати з реальним залізом і розробляти рішення для автомобільної промисловості, медицини, телекомунікацій тощо.
Досвід роботи з паяльниками, резисторами, діодами в мене був — невеликі власні скетч-проєкти я робив ще у 2015 році, коли купив першу плату.
Вперше почувши про Embedded, захотів предметніше ознайомитися з напрямом. Я почав розбиратися в структурі операційної системи Linux, вивчати та працювати з командами в терміналі та в мережі по моделі ОСІ, виконувати лабораторні роботи тощо. Це був один з етапів навчання, що давався мені дуже важко.
Проте, коли після тижня «тортур і дебагінгу» в тебе все починає працювати — задоволення від результату важко передати.
Перший досвід в ІТ я отримав ще до закінчення школи тестувальників — близько пів року розробляв інтернет-платформу з продажу елітної нерухомості. Я мав оцінювати час з тестування та писати з нуля тест-кейси.
Робота над реальним проєктом допомогла мені попрактикуватися в написанні тестових сценаріїв і заведенні дефектів.
А через пів року відкрився набір на підготовчий курс GL BaseCamp за напрямом Embedded QA, і я вирішив скористатися таким шансом — пройти відбір, потрапити на навчання в компанію і, якщо все складеться успішно, то й долучитися до команди.
Вийшло навіть краще — після інтерв’ю на курс мене запросили на додаткове технічне інтерв’ю відразу на проєкт на позицію Trainee-тестувальника.
Інтерв’ю я успішно пройшов і долучився до проєкту раніше, ніж почався тренінг, тому міг одночасно навчатися та відточувати навички на практиці.
Відтоді пройшло вже понад три роки, я виріс до позиції Middle Automation QA. Зараз залучений на один із проєктів у сфері автомобільної промисловості — займаюся розробкою автотестів на Python. За цей час я отримав багато досвіду і зрозумів, що в ІТ багато варіантів розвиватися та будувати кар’єру. Для мене постійно навчатися та вдосконалювати навички — це норма, та я цьому радий.
Мені подобається, що продукт, який я тестую зараз, у майбутньому зможу побачити в автомобілях.
Після того, як перейшов в ІТ, кав’ярнями як бізнесом я по факту вже не займаюсь, — одну з них продав, а іншу здаю в суборенду та отримую пасивний дохід.
Якийсь час думав, що міг би повернутися в минулу компанію та продовжити працювати менеджером, адже ментально та емоційно вже відновився. Проте, я вже не хочу — мені більше подобається ІТ і тестування, я хочу продовжувати розвиватися в цій сфері. Я задоволений тим, чим займаюся зараз.
Тестування, як і ІТ в цілому, — це бездонна діжка з можливостями для тих, хто любить кидати собі виклик і навчатися.
Тут ніколи не нудно — завжди можна знайти нову технологію чи галузь і розбиратися з нею. Мене цим ІТ і приваблює — немає межі, перетнувши яку ти далі використовуєш набуті навички. Тут можна розвиватися нескінченно довго та завжди цікаво.
Мені подобається вивчати та пробувати щось нове, розширювати сферу інтересів. І хоча я маю аналітичний тип мислення, мені складно дається більшість речей, доводиться перечитувати теорію чи мануали по декілька разів.
Але це такий кайф, коли в мене після тижнів страждань завдання починає виходити, — отримую від цього задоволення!
А до такого тривалого процесу спроб і помилок я позитивно ставлюся — вважаю, що так отримую глибокі предметні знання в області, над якою працював. Коли ти робиш щось довго і воно не виходить, то намагаєшся розібратися та паралельно вбираєш додаткову інформацію, що відкладається в підкірці мозку. Після таких експериментів я краще розумію суть і мету зробленого.
