Про дівчину-госпітальєрку на «нулі»: Python, холодні 200-ті та найсмачніші шоколадки. Як живе та «рятує свій дах» гумором і кодом

Зі студенток до госпітальєрки

Ріна Резнік, госпітальєрка добровольчого батальйону, більшу частину часу працює як медик 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Ріна жила в Харкові, але родом із Донецької області, і багато часу проводила в Донецьку та в Краматорську.

Каже, згадуючи 2014 рік, що вона має «з дитинства такі приколи у вигляді вибухів». Під перший обстріл дівчина тоді потрапила під час евакуації дитячих будинків на кордоні Донецької та Луганської областей.

За освітою 22-річна дівчина біофізик, закінчила цього року бакалаврат.

Після початку повномасштабної війни 24 лютого дівчина пішла до ТрО.

«Мене запитали, чи я вмію шити ранки та зупиняти кровотечу. І позитивна відповідь визначила розподіл», — сказала Ріна.

Так вона стала військовим медиком, хоча досвід «штопати» рани Ріна на той момент мала лише з університетського курсу хірургії, а практику там проходили на тваринах.

Звідки взялося програмування

В університеті кафедра, на якій навчалася дівчина, гарно називалась «Біофізика та медична інформатика». Тільки ось, як каже Ріна, медичної інформатики за фактом ніколи не було.

«Це виявилося використання старого та жахливого софту для обробки даних із нульових. Це був просто знущання», — розповідає вона.

Разом з одногрупниками ще тоді вони вирішили самі написати софт, але не склалося. Крім того, дуже багато методів обробки даних у біофізиці, для яких ще не написані скрипти, і ця тема продовжує її цікавити.

І ось, перебуваючи на нулі Рина вивчає Python, тому що вважає його найбільш логічною мовою для аналізу даних.

На «нулі»

На питання, як це можливо в тих умовах, дівчина каже, що активність бойових дій злегка перебільшена. «Коли ти перебуваєш на „нулі“, то 90% часу ти чогось чекаєш. Чи свого наступу, чи чужого наступу, чи чогось ще», — стверджує вона.

Так, за словами дівчини, це не перманентні обстріли та періодичність виїздів іноді півтора-два дні. «А отже, — каже Ріна. — У перервах можна почитати, повчитися, пограти в шахи». Дивитись кіно, за її словами, за останні пів року набридає, всі партії у шахи зіграні, тож розважається вивченням програмування.

Крім того, дівчині дуже пощастило, і вона сама так вважає. Адже знаходиться у добрій бригаді, у них є Starlink і вихід в інтернет є практично завжди.

Крім того, у команді Ріни всі хлопці так чи інакше пов’язані з наукою: водій навчався на кафедрі біоінформатики, другий парамедик закінчив біофак і зараз працює бізнес-аналітиком. Тому іноді завдання з програмування дівчині допомагають вирішувати всім колективом.

Дівчина в колі військових

Ріна каже, що їй завжди було звичніше перебувати в чоловічому оточенні. Але на війні чоловіки, в принципі, жінок бачать досить рідко, особливо жінок біля піхоти. А отже, потрібно бути готовою до всього. Тут чоловіки можуть і чіплятися.

«Я без рожевих окулярів і не чекала в українській армії англійських лордів», — наголосила вона.

Пари Ріна не має, але в армії вона всім сказала, що є.

Каже, що це не особливо припиняє подальші залицяння, але знімає ряд діалогів, до яких їй не хочеться вступати.

Крім того, дівчина впевнена, що з людьми потрібно спілкуватися їхньою ж мовою і приймати правила гри. У результаті у неї вишикувалися відмінні стосунки з батальйоном.

«Потрібно просто вміти грати в цю партію», — стверджує вона.

Хоча, звісно, є й приємні моменти.

«Усі найтепліші речі у мене, найсмачніші шоколадки теж», — каже дівчина.

Побут

Перше, що хочеться зробити на громадянці, як каже дівчина, це поїсти, а ще пива. Там нічого цього немає. Іноді місцеві намагаються продати самогон, але це «no way», як каже Ріна.

Ще дуже хотілося зняти та випрати форму.

Жіночі гігієнічні питання у вигляді критичних днів, дівчина вирішує за допомогою гормональних таблеток.

«Наявність душа — це велика рідкість, За півторамісячну ротацію я була в душі три рази, і це дуже багато», — каже вона.

Рятує величезна кількість сухого шампуню, вологих серветок, по можливості вона обливається водою з пляшок. У деяких місцях навіть немає криниць, і вода лише та, що привезли із собою.

Родина

Батько Ріни зараз у Харкові, поїхав подивитися на будинок, а мама давно виїхала до Грузії, там же зараз і бабуся.

Та частина родини, яка була із Донецька, переїхала звідти ще 2014 року.

Те, що дівчина пішла до армії, для них було абсолютно нормальним. «У них немає нездорових очікувань та переживань щодо мене. Вони всі чудово розуміють», — впевнена Ріна.

Мама тримає благодійний фонд у Грузії, і за потреби відправляє до України дефіцитні медикаменти, а батько переганяє для них машини з Європи.

Реакція на вибухи

Ріна каже, що ті, хто перебувають у найгарячіших місцях, переживають те, що відбувається, менш драматично. А з тилу все виглядає набагато страшніше.

І в якийсь момент, за словами дівчини, надходить повне абстрагування від ситуації. Якось, як вона каже, лежали всі разом, дивилися кіно та почало прилітати. «Вирішили, до підвалу не підемо, поки тинькування не обсипалося, будемо додивлятись», — згадує дівчина.

За її словами, реакція на вибухи, навіть у нових бійців, які ніколи не брали участь у бойових діях, відбувається вже за дві години.

Смерть

Смерть дівчина побачила в перший же день, коли потрапила до ТрО. І за її словами, в цьому випадку страшніше переживаються не емоції, а їхня відсутність.

Того ж дня Ріна переночувала на підлозі на іподромі, а вже зранку пакувала людей у пакети. «Акуратно зрізала ножицями гранати, щоб вони не впали», — згадує вона.

Друга зустріч зі смертю була драматичнішою. У дівчини загинув друг, їй довелося за ним їхати, самостійно пакувати та ховати.

«У цей момент мені стало зрозуміло, що я не буду більше цього боятися, стало все одно. За пів години після цього ми сиділи з бригадою, сміялися і говорили про те, якого біса він поперся без броника туди», — розповідає Ріна.

Більшість військових дуже спокійно ставляться до смерті, вони її не бояться. Тому переживання щодо смерті інших людей теж немає.

Коли закінчиться війна

Як не дивно, але після закінчення війни Ріна хоче «побути тут», як вона висловилася. Причому це бажання поділяє і її команда.

«Ми хочемо пережити різний досвід, нехай навіть травматичний, але нам це важливо. Хочемо поїхати із гуманітарною місією на підтримку цивільного населення, коли буде звільнено Маріуполь», — ділиться дівчина.

А потім, відгулявши якусь кількість пиятик та відпочинку, як каже вона, адже «треба ж відсвяткувати з усіма батальйонами, з якими служили», хоче поїхати до Японії та захистити магістерську дисертацію. 3-го березня Ріна мала летіти в Окінаву, захищати наукову роботу з тестування противірусних препаратів на мозку.

«Якраз у мене буде там хороший привід попрактикуватися в написанні коду», — впевнена вона.

Крім того, дівчина впевнена, що колись напише наукову роботу з нейрофізіології мови, де теж планує застосувати досвід аналізу даних.

Читайте головні ІТ-новини країни у нашому Telegram

По темі

Читайте головні ІТ-новини країни у нашому Telegram

«Я все віддала б, щоб працювати в жіночому колективі». Завдяки і всупереч чому дівчина-інженер стала професіоналом у своїй справі

По темі

«Я все віддала б, щоб працювати в жіночому колективі». Завдяки і всупереч чому дівчина-інженер стала професіоналом у своїй справі

«Є мрія відсканувати «Азовсталь»: інтерв’ю з дизайнером, який створює 3D-музей війни

По темі

«Є мрія відсканувати «Азовсталь»: інтерв’ю з дизайнером, який створює 3D-музей війни

Нюдси як валюта. Дівчина з Фастова продає оголенку в OnlyFаns

По темі

Нюдси як валюта. Дівчина з Фастова продає оголенку в OnlyFаns

«Ламати стереотип про жінок у технічній сфері — це прикольно». Історія фінансистки, яка увійшла до IT через QA, а тепер майже Scrum-master

По темі

«Ламати стереотип про жінок у технічній сфері — це прикольно». Історія фінансистки, яка увійшла до IT через QA, а тепер майже Scrum-master