Організаційна психологиня Аманда Джонс, яка спеціалізується на дистанційній роботі й балансі між роботою й особистим життям, розповіла, що, попри стереотип, що працювати стає дедалі легше, насправді вже десятиліттями триває інтенсифікація праці, яка провокує вигорання та звільнення.
Організаційна психологиня Аманда Джонс, яка спеціалізується на дистанційній роботі й балансі між роботою й особистим життям, розповіла, що, попри стереотип, що працювати стає дедалі легше, насправді вже десятиліттями триває інтенсифікація праці, яка провокує вигорання та звільнення.
Джонс відзначила Business Insider, що почула про це й зацікавилася концепцією «інтенсифікації праці», коли навчалася в школі. Коли Джонс писала докторську дисертацію, професор Кардіффського університету Алан Фелстед погодився бути її екзаменатором. Він багато досліджував питання інтенсифікації праці.
«Одна з речей, яка завжди захоплює мене в цьому питанні, полягає в тому, що вона ніколи не знижувалася. Ми поступово працюємо важче з плином часу», — сказала Джонс, вказуючи на дослідження Фелстеда.
Кінцевим результатом є не підвищення продуктивності, а вигорання та відчуженість. Джонс вважає, що звільнення як відповідь на відчуття перевантаженості роботою — це «дуже схоже на звинувачення жертви; можливо, вони просто більше не можуть цього витримати».
Негативні наслідки інтенсифікації роботи включають вигорання і стрес, які можуть призвести до того, що люди йтимуть на тривалі лікарняні та створюватимуть навантаження на економіку.
«У вас є люди, які є економічно неактивними, тому вони не платять податки, а натомість, можливо, отримують пільги. Це не тільки коштуватиме дорожче, але якщо ми робимо це з людьми, які належать до кваліфікованої частини робочої сили, це також не допоможе нам подолати прогалини в навичках, тому продуктивність знизиться», — каже Джонс.
Деякі компанії впроваджують чотириденний робочий тиждень, що, на думку Джонс, є кроком у правильному напрямку. Усі організації повинні усвідомлювати, що «те, що відбувається, не піде їм на користь у довгостроковій перспективі». На її думку, для цього може знадобитися «політичне втручання».
Джонс також прокоментувала стереотип згідно з яким, люди, які працюють віддалено, менш продуктивні, бо відходять від комп’ютера, щоб зайнятися домашніми справами. Він став однією з причин, чому багато компанії змусили повертатися своїх віддалених працівників на роботу в офіс.
Однак, за словами Джонс, це ще одна хибна думка, адже люди, які працюють вдома, насправді можуть відвідувати більше зустрічей, ніж раніше.
«Це дає вам більше можливостей брати участь у роботі. Якщо ви не можете піти на зустріч, то в старі часи ви не могли піти на зустріч, тому що не могли фізично туди дістатися. Тепер ми можемо ходити на все», — каже вона.
Електронна пошта та месенджери на телефоні призвели до того, що зараз професійне життя просочилося в особисте більше, ніж будь-коли раніше.
«Люди їдуть у відпустку й виконують усю цю додаткову роботу. Це не здається складним — ви тримаєте телефон у руці й можете його відпустити, — каже Аманда Джонс.
Вона радить чітко розмежовувати особистий і робочий час, і взяла за правило видаляти свою електронну пошту та LinkedIn, коли їде у відпустку.
«Є ціла вимога будувати свій бренд, постійно бути працездатним і завжди шукати роботу, що додає інтенсифікації. Це культура „я завжди повинен бути конкурентоспроможним“, яка стосується молодих людей, і я боюся, що з такими темпами вони вигорять ще до того, як їм виповниться 30 років», — говорить Джонс.
Вона рекомендує встановлювати межі, щоб уникнути затягування в цикл інтенсифікації роботи, навіть якщо це важко зробити.
«Якщо ви перебуваєте в умовах, коли ваша організація не надто це підтримує, часто люди не відчувають, що у них є інший вибір, окрім як звільнитися або спробувати перекваліфікуватися чи зайнятися чимось іншим», — відзначає психологиня.
За її словами, деякі люди просто мають схильність до перевтоми, і варто дбати про те, щоб не перевантажувати таких людей.
«Але, з іншого боку, це саме ті люди, які прагнуть досягти поставленої мети. Тому я думаю, що тут є елемент самосвідомості та вміння піклуватися про себе», — зазначає Аманда Джонс.
