Якщо співробітник вигорів і хоче відпочити — найкраще, що керівництво може зробити для цієї людини — це поговорити з нею про перспективу звільнення. Тому що часто в таких випадках співробітник не зможе відновитися та повернутись до роботи вмотивованим за короткий період часу. Таку думку висловила маркетологиня Ксенія Ларіна. Чи згодні з цим айтівці?
Якщо співробітник вигорів і хоче відпочити — найкраще, що керівництво може зробити для цієї людини — це поговорити з нею про перспективу звільнення. Тому що часто в таких випадках співробітник не зможе відновитися та повернутись до роботи вмотивованим за короткий період часу. Таку думку висловила маркетологиня Ксенія Ларіна. Чи згодні з цим айтівці?
«Зараз буде дуже unpopular opinion. І можете мене хейтити й розкладати по поличках, чому я не права, якщо так вважаєте», — так розпочала свій допис на LinkedIn засновниця школи маркетингу Larination Ксенія Ларіна.
Якщо хтось з вашої команди приходить і каже вам, що вигорів, хоче відпочити/піти на сабатікал/знизити навантаження — найкраще, що ви можете зробити для цієї людини — це поговорити з нею про перспективу звільнення.
І морально готуватись до того, що навіть якщо ви домовились про відпочинок/перерву, вам варто розраховувати на варіант, в якому людина так і не зможе повернутись до роботи вмотивованою.
У більшості випадків, саме звільненням все і закінчується.
Маркетологиня уточнила, ще не має на увазі, що треба звільняти будь-кого, хто тільки заговорить про вигоряння, а просто не намагайтесь витягнути людину з цього стану впродовж 10-15 робочих днів.
«Так, часто причиною вигорання (особливо, якщо це не єдиний випадок) є дії менеджера — або стиль комунікації, або оверпленнінг (за завданнями чи цілями), або ви початково наймаєте кандидатів схильних до вигорання (чомусь)», — додала Ксенія про причини вигоряння.
На її думку, вийти зі стану вигоряння людина може тільки сама, а процес відновлення може зайняти місяці або навіть роки.
«І іноді при цьому в людей є потреба змінювати роботу трошки частіше, бо це дає відчуття, що можна почати з чистого аркуша. З урахуванням того, що особливість нашої сучасної роботи полягає в тому, що проєкти, над якими ми працюємо, часто складні, довготривалі, і ми не отримуємо швидкого результату і задоволення від нього (а значить, і палива для мотивації), ця стратегія насправді доволі логічна», — зауважила маркетологиня.
Також Ксенія надала дві практичні поради:
Цікавий момент: якщо б я був у вас працівником і читав це зараз, то перше що я б зрозумів, що ніхто не підтримає мене та не допоможе якщо я вигорів саме через проекти цієї компанії. Такі наслідки для людей це СПІЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, а не лише проблема тої людини яка з цим стикнулась. Проте ваша позиція — це позиція страуса, який самоусунувся від проблеми.
Це означає, що в довгостроковій перспективі хороші люди будуть йти від вас через саме відношення до них, оскільки якщо так до них ставляться у вигоранні, то що говорити за решту питань на роботі, ставлення може бути аналогічним або й гіршим від такого менеджменту.
Я вас не критикую, хоча це можете так сприйняти, я вам пояснюю чому ви можете приводити вашу компанію до трагічних наслідків такими рішеннями.
P. S. І це неправда відносно довгих термінів, я виходив з такого вигорання двічі буквально за 3–4 тижні, але відношення було до мене як ви озвучили.
Я ходив в сабатікал на місяць, бо реально стомився свого часу, не було бажання робити роботу і хотілось займатись чимсь іншим, і здавалось робота заважала і забирала всі сили, від чого не було достатньої мотивації зробити щось ще.
Після робити роботу стало значно легше, як і з’явилось бажання працювати, бо дійшло розуміння що це не робота не давала жити життя чи займатись будь-чим іншим, а відсутність бажання робити щось відмінне від своєї звичної рутини.
Тому, я переконаний що сабатікал може дуже сильно допомогти людині якій тяжко продовжувати працювати, можливо треба чисто час аби зупинитись, озирнутись, проаналізувати і продовжити.
Зараз тренд на вигорання, як років десять тому було «у мене депресія». Потім розібралися що це таке і зараз рідко почуєш що хтось про себе так каже.
Але прийшло вигорання))
Якщо загуглити, то там будуть симптоми сильно страшніші ніж ті що ми собі уявляємо. Ми можемо втомитись, захандрити, втратити мотивацію і працездатність. Але на мою думку, якщо людина виконує 80% задач на роботі, то до вигорання ще далеко. Сон, спорт, харчування, теплі відносини в сім'ї та з друзями, закінчення війни і людина знову «конь — вогонь»)) І якщо ця людина часто міняє роботу — а це все ж таки стрес, тут потрібна зібраність, пам’ять і вміння показати себе — то це не вигорання, а інші проблеми.
Ті, хто вважає, що не вигоряв, просто не знають, як це виглядає, щоб помітити це в себе.
Хто в айтішчці довше 5 років — вигоряв однозначно і скоріш за все не раз.
Не кажучи вже про те, що людина, яка знає, що таке вигоряння, скоріш за все і розуміє, як йому запобігти. Тобто, якраз тих хто про це говорить і варто наймати.
З досвіду можу сказати, що десь близько 80% людей хто йде в такі ліви, не повертаються.
«Вигорання» розглядають як блек бокс, не вдаючись ні в суть, ні в причини, ні в деталі.
Насправді те, що називають вигорянням — просто депріоретизація робочих завдань виконавцем.
Чому так відбувається?
Наприклад, у виконавця забирають право обирати спосіб реалізації.
Це найбільший демотиватор, який є в сьогоднішньому айті з його монструозними проєктами та величезними командами, які працюють із загальною кодовою базою. Такі проєкти задумані таким чином, щоб вирішувати завдання на них міг будь-хто, хто знає основи програмування та знайомий з технологіями. Думати на таких проєктах заборонено.
Я можу тільки підписатись під цим обома руками, бо років 5 тому відчув це на собі. І так — процес виходу з цього стану у мене особисто зайняв понад рік. Щось я робити звісно міг, і я не звільнявся, але саме з активним професійним життям це мало небагато спільного.
