«Страшно сумую за армією, але не сумую за зарплатою в 14 000 грн». Колишній військовий НГУ увійшов в IT і тепер працює в EPAM. Ось його історія

«Не міг залишитися осторонь»

2014 рік змінив життя багатьох українців. Серед них виявився й інженер з низьковольтного обладнання, який в підвалах руками підключав насоси й міняв теплолічильники.

«Я не міг залишатися осторонь, коли все це почалося. Пішов на фронт у складі добробата, а потім вступив до лав НГУ», — розповідає він.

Своє бажання боронити Україну наш співрозмовник пояснює тим, що не міг вчинити інакше. «Напевно в дитинстві читав багато героїчного епосу», — жартуючи каже Шунько.

За три роки з ротаціями кожні 6-7 місяців він захищав Дебальцеве, Світлодарську дугу, Зайцеве, Верхньоторецьке, Станицю Луганську, Докучаєвськ у бригаді швидкого реагування  в/ч 3018 НГУ.

У 2018 році Святослав демобілізувався у званні заступника командира взводу розвідки механізованого батальйону. Але продовжувати службу не представлялося можливим.

На зарплату контрактника в $300 — $500 забезпечувати сім’ю дуже складно. «Та й родині було важко, коли мене по пів року не було вдома», — зізнається Святослав.

Після служби в армії Шунько був в ідеальній фізичній формі і отримав пропозицію про найману роботу в сфері особистої безпеки або охорони. «Я майже підписав контракт з американцями для вартової служби та охорони аеродромів по периметру в Афганістані. Там українським військовим обіцяли зарплату в $1 800», — каже він. Але, на щастя, контракт зірвався. «Мабуть, мене Бог уберіг, і я не залишив сім’ю ще мінімум на рік», — згадує Святослав.

Але немає лиха без добра. Готуючись до роботи в Афганістані, Святослав здорово підтягнув свою англійську, що і дозволило йому увійти в IT без особливих складнощів.

Похід в IT

Коли плани щодо закордонної роботи відпали, Святославу було вже 39.

І раптом знайомий волонтер запропонував йому пройти онлайн-курси тестувальників для ветеранів. 

Не довго думаючи, Шунько погодився. Правда, з IT-шного бекграунду у нього було тільки навчання в КПІ на факультеті прикладної математики. «Там був курс з алгоритмування і комп’ютерних мереж. Але ми вивчали залізо, а не програмування», — розповідає Святослав.

Через три місяці навчання колишній військовий вже почав ходити на співбесіди. Перші два він з тріском провалив. Але третя співбесіда пройшла успішно. У 2019 році Шунько отримав роботу тестувальником в ізраїльській геймдев-компанії з R&D-офісом в Києві. «Спочатку зарплата була не набагато вищою, ніж в армії — близько $600 на місяць, але, попрацювавши трохи, я став отримувати вже $900», — розповідає він.

Зупинятися на досягнутому досвідчений військовий не став. «Я поставив за мету збільшити свій заробіток утричі», — розповідає він.

Дорога в ЕРАМ

До своєї мети Святослав йде впевнено.

За його словами, середній крок підвищення зарплати в IT-компаніях — 10% на рік.  А якщо продати себе дорожче іншому роботодавцю, шанси заробляти більше набагато вищі. 

Тоді, на початку 2021 року, вже набравшись досвіду Middle Manual QA Engineer, Шунько попрощався з ізраїльським роботодавцем і прийняв значно вигіднішу пропозицію. Попередньо Святослав відучився на курсі QAlight automation QA Java course і перекваліфікувався з тестувальника ручного в автоматизатора.

Потім справа залишалася за малим — подати резюме і чекати оффера. Бажаним роботодавцем для чоловіка був найбільший український аутсорсер — EPAM. Але після першого разу оффера Святославу не запропонували. Пропрацювавши чотири місяці на посаді General QA в R&D-офісі невеликої продуктової датської компанії, Шунько знову подався в EPAM.

Друга спроба вдалася, і з серпня він працює Middle Automation Quality Assurance Engineer з зарплатою, яка практично закриває раніше поставлену мету.  

Своєю роботою він дуже задоволений. «Я люблю возитися з комп’ютером, і вільний час теж проводжу за ним, — іронізує айтішник. — Важко тим, кому таке дозвілля не подобається. А у мене залізна дупа, я міг би це робити й без грошей».  

Хантять щодня

Сьогоднішня ситуація на ринку, коли кадри в IT розбирають, як гарячі пиріжки, Святославу до душі.

Він пояснює такий попит тим, що, по-перше, міддлів вже не потрібно вчити, по-друге, вони, як робочі конячки, спокійно виконують завдання, якими їх завантажує роботодавець.

Але довго в міддлах він засиджуватися не збирається. Найближча мета Шунько — пройти внутрішній ассессмент в EPAM і підкорити наступний інженерний тайтл — стати Senior.

І навіть перспектива розвивати власний IT-бізнес його не приваблює. «А навіщо це мені? Я займаюся улюбленою справою, отримую гідну зарплату, маю відмінні умови праці, і вперше за багато років у мене чітко розписані плани, а точніше — розвиватися далі в EPAM», — говорить Шунько.

При цьому чоловік дуже сумує за армією. «Але не сумую за зарплатою в 14 000 грн», — із залізною ноткою в голосі говорить екс-військовий.

Три поради тим, хто мріє увійти в IT

1. Не звертати увагу на вік. «Вік в IT не грає ніякої ролі. Для відповідальної людини, яка володіє якимось набором умінь, місце завжди знайдеться. І зростання залежить тільки від бажання», — говорить Шунько.
2. Вчити англійську. «В першу чергу потрібно дійти до рівня Intermediate, а потім вже проходити навчання за фахом», — говорить він. Такий підхід, на думку Святослава, дасть необхідні навички роботи на західних аутсорсингових компаніях.
3. Робити те, що подобається. Святослав після того, як увійшов в IT, вирішив підтягнути в галузь і інших військових. «Але 80% з них кинули розвиток навіть не доходячи до співбесід. Основна причина в тому, що IT — не їхня сфера», — вважає айтішник. А насильно вчити те, що не приносить задоволення, — просто трата часу, впевнений Шунько.