DOU опублікував велике інтерв’ю з найстаршим співзасновником сімейної IT-компанії ELEKS. Олексію Скрипнику — 82, він має сорокарічний досвід у програмуванні й досі щодня кодить на С++.
Ми зібрали найцікавіше з бесіди.
DOU опублікував велике інтерв’ю з найстаршим співзасновником сімейної IT-компанії ELEKS. Олексію Скрипнику — 82, він має сорокарічний досвід у програмуванні й досі щодня кодить на С++.
Ми зібрали найцікавіше з бесіди.
Якщо починати просто з програмування, то це 1973 рік. То було програмування на великих машинах типу IBM System/360. Наш радянський аналог — М-222.
Спершу програмував на BASIC. Потім FORTRAN, ALGOL і Pascal. Зараз зупинився на С++ та її варіантах. Ця мова дає змогу досліджувати необхідну на сьогодні частину моделей.
1983 року мене відправили на стажування в Москву. Паралельно я вирушив за програмою обміну досвідом у В’єтнам. Там уже був Apple.
Це перший персональний комп’ютер, який я побачив, програмуючи до того майже 10 років на великих машинах.
У В’єтнамі я написав маленьку програму на BASIC. Вона вміла рахувати струми короткого замикання для електричної мережі. Що цікаво, то був мій перший комерційний продаж. Коли вже повернувся додому, колеги розрекламували програму — нею зацікавилися, знайшовся користувач, який оплатив її.
У часи Союзу я працював над проєктом моделі атомних підводних човнів. Там найрізноманітніші програми використовували… Певною мірою це секретна частина. Однак там усе було досить відокремлено. Тобто ми цікавимося тільки моделлю, передаємо лише її, а як далі її використовуватимуть — нас уже не стосувалося.
Зарплати там обмежувалися 320 рублями. Мінімальна зарплата інженера становила 110 рублів. Тобто різниця у компенсації початківця і досвідченого програміста була не дуже великою.
Ідея заснувати власну компанію належала більше дружині. Її трохи гризло те, що я працюю та отримую мізер. Уже тоді вона мала досвід організації побутових підприємств. Син мав досвід роботи в енергетиці. Я бачив, що ми здатні розв’язувати задачі, пов’язані з цією сферою.
Тож у 1991 році ми заснували ELEKS для виконання замовлень великих енергетичних підприємств. На початку 90-х IT-ринку як такого ще не було. ELEKS фактично найстаріша IT-компанія України.
У 1996 році син, можливо, навіть випадково зустрів групу молодих амбітних інженерів, що закінчили Львівську політехніку. У них було бажання працювати, тому все вдало склалося. То було перше солідне розширення.
Переломним став 2000 рік: за пів року команда виросла з 13 співробітників до 34. Цікаво, що на початку 90-х у нас ще не було градацій на Junior, Middle чи Senior. Вони з’явилися вже ближче до 2000-х.
Спочатку, наприкінці 1990-х, шукали клієнтів через інтернет. А після перших вдалих закордонних проєктів стали отримувати нові замовлення.
Ми досі ведемо проєкт одного із перших замовників.
Після 2000 року в компанії вже були різні задачі: фінансові, економічні, організаційні. Пішли замовлення з Англії, США. На початку 2000-х команда ELEKS вперше відвідала США, а закордонні замовники приїздили до Львова. У 2001 році компанія отримала статус Microsoft Certified Partner.
Приблизно до 2012 року я виконував функцію головного бухгалтера, а ще опікувався питаннями ремонту офісу. Встигав при цьому писати нову версію програми DAKAR під Windows.
Переважно розширення компанії йшло через сина Олексія і ту амбітну молоду групу інженерів. Раніше ми з дружиною передали дітям свої частки в компанії як співвласників. Нині я співзасновник і технічний директор компанії.
З 1973-го до 2000 року я освоїв багато мов. Зараз уже бажання вивчати щось нове втратилося. Та мене С++ абсолютно задовольняє в роботі. Для моїх цілей цілком достатньо.
Нині я займаюся підтримкою програми DAKAR. Це такий собі математичний монстр, який допомагає досліджувати процеси в енергосистемі, визначати наявність нових елементів. До речі, там є й замовлення від компанії ДТЕК.
В моєму розпорядженні є моделі енергосистеми України або й Європи. Оскільки вони постійно розвиваються, відбувається перехід на нетрадиційну енергетику (сонячні, вітрові електростанції), то з’являється потреба додати їхні моделі.
І моє завдання — втілити цю математично описану модель енергосистеми в програму.
Останній рік, а то й більше, я щодня проходжу по декілька кілометрів. Тиск, який у мене був 140 на 80, зараз — 120 на 65. Він нормалізувався після того, як я почав регулярно ходити.
Приблизно шість кілометрів долаю за годину. Це досить швидко. Я встаю о 5:30, о 6:00 вже виходжу на трасу.
А о 7:10 я повертаюся додому, приймаю душ, і все — готовий до роботи.
Головна відмінність полягає в людях. Тоді здебільшого працювали науковці, аспіранти, які хотіли знайти інструмент для розв’язання своїх дисертаційних проблем. При цьому розв’язували більше технічні задачі, а економічними та фінансовими мало займалися.
Сьогодні ІТ-компанія вирішує різні задачі, причому як усередині країни, так і глобально у світі.
Тепер ми з цифровими продуктами стикаємося у повсякденному житті. Наприклад, «Дія». Сьогодні я витягую мобільний телефон, показую, що в мене є COVID-сертифікат, і все.
Так само й кількість працівників злетіла. Айтішники посіли провідне місце за розміром оплати праці. Це теж важливий момент.
Це звичайна проблема, звичне бажання. Насамперед люди йдуть за зарплатою. Але, можливо, паралельно з цим вони знайдуть своє покликання. Це ж чудово, якщо їхня діяльність буде приносити, крім фінансового, ще й емоційне задоволення.
Кожен шукає щось краще. Зараз ніби трохи ліпше саме в ІТ-сфері, у розробці нових технологій.
Звісно, не всім вдасться зайти в індустрію, дехто відсіється. Це еволюційний процес, який мусить бути.
Тут одна порада — працювати, шукати, сподіватися, і досягнете результату. Мій старший онук після закінчення університету трохи працював у ELEKS, але хотів бути більш самостійним. Створив маленьку фірму з пошиття м’яких меблів. Але нині він має потужну ІТ-компанію, яка певним чином навіть співмірна з ELEKS. Тобто він працював, шукав і знайшов.
Тож основна ідея — знайти те, що цікаво і приносить прибуток. Тому що, крім цікавості, ще є добробут, сім’я.
