Ми живемо в умовах, де є постійний стресовий фон з безліччю турбот і обов’язків. У всіх дуже багато справ і варіантів їх виконання. І коли людина постійно в стресовому полі, ризики того, що він впаде в якісь психічні проблеми, досить високі. Йдеться про розлад сну, розлад харчування, розлад поведінки. І це невід'ємна частина нашого способу життя.
Ми живемо в умовах, де є постійний стресовий фон з безліччю турбот і обов’язків. У всіх дуже багато справ і варіантів їх виконання. І коли людина постійно в стресовому полі, ризики того, що він впаде в якісь психічні проблеми, досить високі. Йдеться про розлад сну, розлад харчування, розлад поведінки. І це невід'ємна частина нашого способу життя.
dev.ua продовжує серію матеріалів про ментальне здоров’я в IT. Про проблеми, з якими стикаються айтішники і не тільки найчастіше, розповідає лікар-психіатр, психотерапевт Олексій Крапивка. Сьогодні — про те, як правильно підготуватися до прийняття рішення про релокацію, як оцінити ризики й спроєктувати комфортне майбутнє в новій країні.
Адже dev.ua вже писав про те, як білорус і українець отримали негативний досвід релокейту до Польщі. Хочемо, щоб інші таких історій уникли.
Кожна людина — індивідуальність. У кожного айтішника є свої старти, як у персонажа в грі. Так само як і цілі й знання мови у всіх різні. Грубо кажучи, маючи такі вступні, ми, найімовірніше, будемо відштовхуватися від мінімального опору.
В умовах найпростішої стратегії будемо рухатися шляхом найменшого опору. Релокейт в країни, які близькі нам за менталітетом, знайомі правила, і де робочий досвід конкретної людини може принести йому гроші — це легкий шлях.
Важливо також розуміти, наскільки просто в такій країні знаходитися іммігрантам з точки зору доступності благ, інфраструктури, мовної адаптації.
Але до переїзду вкрай важливо готуватися не тільки на побутовому рівні, а й психологічно. Тут дуже велике значення має те, наскільки людина, яка хоче релокуватися, володіє інформацією про те, що її чекає, чи не переїжджає вона в невідомість, щоб такий трансфер не став для неї психологічним шоком.
Ми відчуваємо себе безпечно за рахунок того, що знаємо про те місце, де знаходимося. Тому, як би банально це не звучало, місце, куди збираєтеся релокуватися, потрібно вивчити. Варто вивчити культурні особливості тієї країни, куди збираєтеся їхати, місто, в якому плануєте оселитися. Така інформація зараз дуже доступна — на YouTube повно роликів, а гайд по тому чи іншому місту в текстовому або графічному форматі знайти взагалі без проблем.
Потрібно інформаційно досягти певного насичення, яке дасть розуміння контексту подій, які відбуваються в країні. Необхідно врахувати не тільки побутові інтереси та культурні особливості — не завадило б ознайомитися з релігією, політичними поглядами, корупцією. Чим більше знаєш про те місце, в яке їдете, тим комфортнішим буде ваше перебування в новій країні. Адже ми вже говорили, що ретельно опрацьована стратегія для якоїсь зміни в житті дозволяє зберігати спокій і менше переживати.
Але перш ніж вивчати майбутню локацію, варто в першу чергу зважити «за» і «проти». Зараз, в умовах невизначеності й нагнітання, багатьма як драйвер переїзду може служити паніка і стадний інстинкт, коли колеги, друзі, або ж дипломати масово залишають Україну.
Насправді ж важливо не піддаватися паніці й зробити усвідомлений вибір. Для цього можна написати всі «плюси» та «мінуси» переїзду на паперовому аркуші, або ж детально проговорити свої наміри й аргументи з родичами або психотерапевтом, щоб зрозуміти, наскільки холоднокровно і об'єктивно прийнято рішення про релокейт.
Алгоритм може бути таким: розписати з кимось близьким всі сценарії релокейту і переспати з цією думкою. Тому що якраз після сну наш мозок систематизує інформацію. Так з’явиться можливість подивитися на свої плани з іншого боку. Адже для прийняття рішення нам часто потрібен час, і поспішні висновки не завжди виявляються правильними.
Багато роботодавців в IT проводять серед своїх співробітників опитування стосовно релокейту і можливої ескалації. Але ця історія неоднозначна — все сильно залежить від масштабу компанії і її можливостей.
Навряд чи компанія з 3000 співробітників може перевезти в іншу країну не тільки своїх людей, але і їх родичів. Такі пасажі тільки нагнітають паніку і змушуватимуть людей піддавати таку ідею сумніву, бо уявити її реалізацію важко навіть у мирний час. Така спроба підбадьорювання і нібито підтримки з боку компанії своїх цінних кадрів може дати протилежний ефект.
Якщо ж мова йде про дрібні компанії, які мають намір релокувати свої команди, а трудовитрати в цих намірах легко прораховуються, то такі обговорення можуть впливати на колектив заспокійливо.
