Для того, щоб працювати в IT, необов’язково вміти писати код. Адже в компаніях велика кількість фахівців, які не знають жодної мови програмування і не орієнтуються у фреймворках.
dev.ua розповідає, як влаштована робота в IT не тільки фахівців і чим вона їх приваблює. У другому випуску — фахівці Netpeak, Pingle Game Studio та Saldo Apps.
Для того, щоб працювати в IT, необов’язково вміти писати код. Адже в компаніях велика кількість фахівців, які не знають жодної мови програмування і не орієнтуються у фреймворках.
dev.ua розповідає, як влаштована робота в IT не тільки фахівців і чим вона їх приваблює. У другому випуску — фахівці Netpeak, Pingle Game Studio та Saldo Apps.
Мій робочий шлях звивистий і тернистий, як, мабуть, і у більшості людей. Зараз я займаю позицію Sales менеджера в Netpeak Software, але раніше я була синхронним перекладачем, адміністратором ресторану, тендерним фахівцем і навіть справжнісіньким учителем в школі (останнє місце роботи стало грунтом для написання мого стендапу).
На кожній позиції я досить стрімко навчалася й розвивалася, що найчастіше призводило до невідповідності «темпів» моїх і компанії — я хотіла нові стратегії та процеси, компанія — залишити все так, як є, Адже «працює ж». Ця невідповідність часто спричиняла мій відходу.
Крім цього, я ніколи не могла примиритися з ейджизмом, сексизмом або святенництвом — доволі поширеними проблемами українських компаній.
Власне кажучи, сфера IT і привернула мою увагу своїм постійним розвитком і зростанням, відсутністю забобонів і стандартизації всього і вся. Нарівні з усім перерахованим варто згадати й про рівень зарплат, але для мене цей фактор грав не першорядну роль на відміну від якості й крутості продукту.
Мій перехід у сферу IT тривав майже 2 місяці, я проходила співбесіди в 60+ компаній і навіть склала докс з усіма умовами роботи, розташуванням офісів, контактами, ставками тощо. Основна помилка, з якою може зіткнутися людина ззовні — це абсолютно інші умови роботи.
За дефолтом ніхто не надає ремоут/парт-тайм, відсутність переробок, дійсно комфортний офіс, забезпечення технікою 2222 року, курси англійської з королевою і зарплату $1K+ зі старту.
Навіть чай і «печеньки» в молодому дружному колективі не гарантовані. Краще на перших етапах співбесіди дізнаватися критично важливі моменти для себе, щоб не втрачати час.
Що дала мені сфера IT? По-перше, можливість працювати на комфортних для мене умовах: наприклад, починати робочий день пізніше, якщо на ранок призначений стоматолог, або закінчувати раніше, якщо ввечері я йду на тренування.
По-друге, спокій в тому, що оцінюється моя роботи й результати, а не мій вік, стать, політичні погляди або знак Зодіаку.
По-третє, оточення талановитих і різних людей. Саме в такому колективі ти можеш обговорити свою улюблену котячу породу, взяти контакт тату майстра на Балі, запланувати похід на каток або поділитися рецептом улюбленого морквяного пирога. Не завжди це одна і та ж людина, то так навіть краще.
У Pingle Game Studio я працюю з листопада 2021 року. До того багато років працювала в агрохолдингу, а ще раніше — в мережевому маркетингу. У найбільшому агрохолдингу країни я отримала дуже великий досвід. Перш за все, навчилася системності.
Це плюс, тому що ти приходиш в компанію, в готову структуру. Але, з іншого боку, складно проявити свою творчість. Бо всі процеси розписані, і ти повинен їх виконувати по черзі. Не має права відійти на крок вліво або вправо.
З декретної відпустки після агрохолдингу я потрапила в іншу агрокомпанію. Попрацювала кілька місяців і зрозуміла, що це не моя корпоративна культура. Я ціную свій час і хочу його витрачати раціонально. Почала шукати інші варіанти. Буквально тиждень-два, і отримала роботу в Pingle.
Я давно мріяла потрапити в IT — будь то продуктова компанія, аутсорс або геймдев, мені не було принципово. Бо IT йде не те, що в ногу з теперішніми тенденціями, а навіть випереджає час.
І мені хотілося бути в цьому тренді, хотілося бути частиною чогось потужного!
Що першим впадає в око, коли потрапляєш в айті, так це так звані «плюшки». На колишньому місці роботи у мене такого не було: фрукти, солодощі, всі види чаю і кави, повноцінні обіди щосереди, ігрова кімната з масажним кріслом тощо.
Наприклад, на попередній роботі у нас стояли дві різні кавомашини: одна для працівників, а інша, краща — для керівників. Такі деталі сильно пригнічують.
Зараз, попрацювавши якийсь період, розумієш, що плюшки — це вже норма для сучасної компанії.
Друге, що сильно вразило — стосунки між працівниками. Тут сімейна атмосфера. Всі на рівних, всі один до одного звертаються на «ти».
На попередньому місці я йшла до керівника і довго думала, як побудувати свою промову, що йому сказати…
В IT немає різниці, це team lead або СТО, всі відкриті для тебе, всі знайдуть час між зустрічами для твого питання. Тут дуже легко спілкуватися.
Звичайно, що дуже відрізняє айті-сферу, це рівень зарплат. Дуже великий плюс в тому, що кожні пів року є перегляд. Тобі не потрібно підходити до керівника і випрошувати підвищити зарплату.
На даній позиції від свого керівника я відразу ж отримую зворотний зв’язок, чого мені не вистачало в агро. За допомогою цих фідбеків ми покращуємо моменти, над якими працюємо. Ми ділимося комунікацією всередині команди й спільними зусиллями отримуємо класні результати.
Компанія дуже турбується про своїх працівників. У нас є welcome boxes, корпоративні подарунки по закінченню випробувального терміну, на день народження, на народження дітей, після закінчення великих проєктів компанії.
Навіть такий нюанс, що на свій день народження працівник не виставляється, а компанія за свій рахунок пригощає всіх працівників.
І найголовніше, що це робиться не для того, щоб воно було — все робиться з душею. Коли компанія щиро піклується про працівників, вони їй віддаються в тисячу разів більше.
Ще зі школи дуже любила мови і літературу, хоча на Олімпіади їздила в основному з фізики та математики. У будь-якому випадку з майбутньою професією я визначилася ще в класі шостому. «Буду перекладачем», — вирішила я і наступні 5 років наполегливо займалася англійською та німецькою.
У студентстві встигла спробувати себе в hospitality (4 місяці відпрацювала офіціанткою в США) і викладанні (вчила англійської). До речі, ще на моменті офіціантського досвіду зрозуміла, що переїжджати в США точно не хочу і не буду, і досі думку не поміняла.
Не встигнувши отримати диплом, з головою пішла в роботу що називається «за фахом» — провідним перекладачем у передовій Українській енергетичній компанії. Там мене чекали величезні обсяги тексту з дедлайном «на вчора», пару місяців сліз у спробах розібратися в тонкощах сортів вугілля, шахтобудування, специфіки роботи ТЕС, ТЕЦ, ГЕС, ВЕС і СЕС. Але через кілька місяців почалося найцікавіше: усні переклади на тих самих шахтах і ТЕСах. Сказати що було захоплююче — нічого не сказати. В цей час в мені зміцнилася любов до мов і їх використання, але прокинулася нова — працювати з думками й репутацією. Коли в Україні будувалися перші ВЕС, компанія проводила великі комунікаційні кампанії, в побудові яких я ніяк не брала участь, а хотілося. Тому в процесі перекладу матеріалів на їх підтримку почала потроху вчитися і заглиблюватися у світ PR.
Крім мов мене ще зі школи цікавила мода.
У моїх років 11 тато заявив мамі: «У нас росте шмоточніца!», що я сприйняла як утішний комплімент.
І хоч одягалися ми тоді всі на ринку, стоячи на картонці, завжди уявляла як хизуватимусь в красивих сукнях на модних івентах (disclaimer: працювати в моді не означає лише ходити в красивих туфлях на модних показах).
Після першого, і на мою думку, вдалого перекладацького досвіду, прийняла рішення піти в другу улюблену сферу — моду. До того ж хотілося щось створювати, робити з нічого щось, а в перекладацькій сфері з цим туго.
На своєму другому серйозному робочому місці в ролі communications manager нам з командою вдалося побудувати передовий освітній онлайн-проєкт.
Ми зробили онлайн-школу, де навчають професіям в модній сфері: від стилістів до істориків моди. Працювали з топовими спікерами і під час однієї з таких комунікацій мені запропонували попрацювати з на той момент early-stage стартапом з Кремнієвої долини, який виробляв цифровий одяг.
Сказати, що продукт зацікавив мене, — не сказати нічого. До того ж фаундерами стартапу є люди, за якими із захопленням спостерігала ще зі школи. Так стався мій перехід в технологічну сферу. Перехоплювало дух від того, що моду, яку я люблю, з'єднали з передовими технологіями, і мені надалася можливість працювати з цим продуктом і розповідати про нього і його фаундерах всьому світу.
Завершивши обидва модних проєкти, я захотіла знову прийти в проєкт на дуже ранній стадії й побудувати для нього комунікації з нуля.
І тут ми зустрілися з Saldo Apps-стартапом, який розробляє мобільні рішення для автоматизації обліку і продажів для малого бізнесу.
Fintech зацікавив так само як колись мода, мабуть відгукнулися олімпіади з математики. За останні 6 місяців в Saldo Apps ми вже встигли розробити брендинг, зробити лендінг, і заявити про себе в Україні та за її межами.
Корпоративна культура. У мене був досвід як в enterprise, так і в невеликій компанії. У першій було дуже строго і не зовсім весело, у другій — весело, але не зовсім структурно. В IT ж — структурно, приємно, весело.
Мені дуже імпонує, що створюючи серйозні і складні світові продукти, IT-шники вміють відпочивати і робити це вчасно і цікаво. Чого тільки варті наші корпоративи.
Відчулася також відсутність ієрархії. Ніяких Іванов Івановичів, тільки Ivan-и.
Ще одна перевага, з якою зіткнулася тільки після переходу в IT — вміння давати конструктивний фідбек і ставити чіткі цілі. Це навичка, яка спрощує і прискорює виконання завдань і досягнення результатів.
Оплата. Безумовно, IT — одна з передових сфер за рівнем оплати праці в Україні. Ні для кого не секрет, що в традиційній моді зарплати невеликі, і багато працювали (не знаю як зараз) на ентузіазмі.
Тому коли отримала свій перший офер в IT, з радістю виявила свою вартість на цьому ринку.
Відповідальність і завдання. Особисто я до кожного свого проєкту підходила дуже відповідально, і робота в IT не стала винятком. Але додаткова відповідальність все ж з’являється, тому що працюю з продуктами, які кардинально змінюють світ, а мій прямий обов’язок — зробити так, щоб про це дізналися всі навколо і зрозуміли ті ключові повідомлення, які хочу донести.
Every word and it’s absense counts. І, звичайно, твої факапи в IT можуть коштувати компанії дуже дорого, а за репутаційні помилки й зовсім майже неможливо розплатитися. Така відповідальність, звичайно ж, відчувається, але в той самий час драйвить.
