Сьогодні хочу порушити тему, яка комусь може здатися надто незручною, неактуальною або навіть зайвою. Утім, вона точно варта уваги. Йдеться про те, чому tech-бізнесам варто (і вигідно) будувати корпоративну культуру, де цінується відкритість та щирість, а не «зручність» людей.
На якому етапі знайомства з компанією можна дізнатися про її культуру? Інколи — вже з опису вакансії, і набагато більше — безпосередньо на співбесіді. Чим довший процес відбору в компанії, тим більше шансів глибше пізнати її справжні цінності. Сьогодні ми використовуємо вираз culture fit, який окреслює нашу сумісність з роботодавцем. Хоч сам термін зʼявився ще у 1980-х, на наших теренах йому тільки зараз починають приділяти належну увагу. І це так само важливо (а інколи й важливіше) як досвід, навички чи умови праці. Інакше, ви як фахівець, ризикуєте опинитися там, де не будете щасливі, а компанія може отримати «не ту» людину на позицію.
Кажуть, одне з китайських проклять звучить як «Щоб ти жив в часи змін». Але наша реальність така, що зміни стали новою нормою. А значить, адаптуватися до них і готуватися до наступних — навичка, потрібна всім.
Рік завершується, але актуальність складників формули успіху для фахівців і роботодавців навряд чи зміниться найближчим часом. Штучний інтелект хоч і змінює динаміку різних індустрій, роль людей також еволюціонує — і не стає меншою. Вона виходить на новий рівень — і з цим теж потрібно працювати.
Тримайтесь, можливо, це вас шокує. Продуктивність співробітників та їхня лояльність до компанії мало залежать від заробітної платні. Значно більше вони залежать від культури та атмосфери, що панує в команді (отакої). Ви можете зібрати топових інженерів — але якщо серед них буде «токсяк» та міряння его, чи багато вони досягнуть? Відповідь зрозуміла.
З десяток років тому я (і, певна, ще багато хто) лише мріяли, що робота в офісі стане радше винятком, аніж правилом. Про штучний інтелект говорили переважно технарі та інтелектуали, які прочитали «Сингулярність поруч» Рея Курцвейла. У вакансіях писали «приходьте до нас, у нас є печивка» — і це ще не здавалося крінжем.
Здавалося б, Covid-19 та війна змінили ставлення до гнучкості роботи в Україні. Утім, це поняття ще часто розуміють через призму минулого десятиліття. Приміром, нещодавно моя знайома на співбесіді почула від рекрутера: «У нас гнучкий графік роботи». На уточнювальне запитання, як саме це працює, почула: «Ну, ви можете починати о девʼятій або о десятій».
Кілька років тому в аеропорту Відня я зустріла розробника з Франції. З професійної цікавості (а як інакше, я ж рекрутер!) запитала, які мови програмування він знає. «Тобто які мови?», — у його погляді читалося щире здивування.
Чому він здивувався, розповім наприкінці статті. Привіт, я Даша, People&Culture Lead у продуктовій студії Railsware. Як ви вже здогадалися, наймання фахівців — моя професія.