💳 Термінова новина! Trustee Plus — найкраще рішення для розрахунку криптою 👉
Марія БровінськаІсторії
11 травня 2022, 09:14
2022-05-11
«Мамо, мені що, не виповниться 9 років?» Розробник Ciklum із сім'єю евакуювався з Харкова до Кременчука. Ось його історія
Expert Hybris Developer Ciklum Зураб Бєляєв — один з багатьох героїв dev.ua, які втекли від війни з найгарячіших точок. Ми вже розповідали про розробників з Ірпеня, Харкова, Стоянки, Сєверодонецька. Сьогодні ще одна історія з Харкова, який досі продовжує боротися.
Ми поспілкувалися із дружиною Зураба — Ольгою. Вона розповіла свою історію зустрічі з війною та евакуації під обстрілами.
Expert Hybris Developer Ciklum Зураб Бєляєв — один з багатьох героїв dev.ua, які втекли від війни з найгарячіших точок. Ми вже розповідали про розробників з Ірпеня, Харкова, Стоянки, Сєверодонецька. Сьогодні ще одна історія з Харкова, який досі продовжує боротися.
Ми поспілкувалися із дружиною Зураба — Ольгою. Вона розповіла свою історію зустрічі з війною та евакуації під обстрілами.
Розбудила війна
Ми жили на Північній Салтівці. Тому про те, що почалася війна, ми дізналися відразу. Спочатку — вибухи. Потім тремтіння вікон. Затрясся і весь будинок. І з вікна вже видно було, як околицю міста активно обстрілюють.
Будимо дітей, збираємо документи та тривожну валізу. У голові повний сумбур, хоч до цього про можливість вторгнення говорили чимало.
На годиннику сьома ранку. Дзвоню батькам, вони живуть у центрі. У них не так голосно. Поки ми думаємо, що робити далі разом, на вулиці здіймаються величезні стовпи диму, зриви лунають то далі, то ближче, але не припиняються. Пізніше на вулицях з’являється військова техніка.
Першого ж дня повідомляли, що формуються колони автобусів для евакуації, організовані Ciklum. Але ми не могли вирішити, як краще виїхати.
Спочатку збиралися машиною. Але постало питання: чи вдасться взагалі від'їхати від будинку, адже шлях мав бути через все місто. А ще думки про наших вихованців, двох морських свинок — як із ними їхати?
У таких ваганнях і пройшов перший день. Вже надвечір ми все ж таки зібралися і переїхали до батьків. У їхньому будинку є укриття, та й станція метро поряд, куди можна було сховатися. Нам здавалося, що там безпечніше.
На околиці не було чутно сирен, у центрі були якісь збої першого дня. Ми встигли сходити до магазину й купити води, якоїсь нехитрої їжі. Вже першої ночі ми пішли ночувати в притулок — підвальне приміщення з укріпленими стелями, вентиляцією, світлом та водопроводом. Хтось приніс із собою табуретку, хтось розкладачку, старий стіл.
Спали сидячи. Донька спала у мене на руках. Там були сім'ї з дітьми, які зовсім не виходили надвір. Ми хоча б виходили в періоди затишшя на вулицю, піднімалися до квартири приготувати чай та бутерброди.
На другий день чоловік із сином зуміли купити хліба в кіоску, ще можна було взяти безкоштовний буханець біля метро, а печиво і сухофрукти — у кіосках, що відкрилися в переході. У магазинах — гігантські черги. Та й дійти до них складно, адже обстріл не припинявся. На півдорозі доводилося розвертатися та бігти назад у притулок.
Другої ночі ми теж спускалися в притулок на час тривог. Коли все стихало, поверталися до квартири. У Харкові, хвала та честь нашим комунальникам, була вода, електрика, газ, опалення, навіть під обстрілами вивозилося сміття та чинилося найменше зламання.
16-річний син переживав усе це мужньо, у собі. Саме він переконав нас спуститися в метро, де йому було спокійніше.
Кілька ночей провели у метро. Ми постелили свої два каремати і якось там спали.
Ніхто не висипався, ми всі стали роздратовані й загальмовані. У підземці — тихіше, але все ж таки вирішили повернутися в притулок у будинку.
А 8-річна дочка під звуки обстрілів поставила мені там найстрашніше запитання: «Мамо, а мені виповниться 9 років?». Намагалася переконати її, мовляв, звісно, ми відзначимо твій день народження. У мене самої впевненості у цьому не було.
Дочка Зураба та Ольги
Час їхати
Мабуть, цей момент став ключовим для мене, щоб наважитися поїхати. Тим часом бойові дії вже велися безпосередньо в центрі міста. А коли почали літати винищувачі й по обладміністрації пустили ракети, у сховище спустився навіть мій тато.
Ракетні атаки та авіанальоти стали частішими, голоснішими, ближчими. Здавалося, що все може розвалитися лише від звуку. Вранці ми з чоловіком спробували ненадовго вийти зі сховища і сходити додому, запаси продуктів вичерпалися. Попри обстріл, встигли й у магазин. Діти вже почали дзвонити, хвилюючись, питати, де ми. Щойно ми повернулися — на нашому маршруті розпочалося сильне бомбардування.
Сын Зураба та Ольги
Посиділи над картами, продумавши маршрут. Добре, що у нас був заправлений повний бак. Запаси добігали кінця, підштовхуючи до марш-кидку, який, здавалося, неможливо здійснити. Тільки чоловік пішов за машиною — розпочався черговий авіаналіт. Вантажили речі, не знаючи, чи донесемо із під'їзду до автомобіля.
З батьками прощалися, наче назавжди.
Дніпро та Кременчук
З міста у напрямку Дніпра було два шляхи. Складно було вибрати, яким виїжджати. Вибрали той, з боку якого було тихіше. Там ми й потрапили у величезний затор. З обох боків — ліс, дорога вузька. Подітися нікуди, а довкола стріляють. Проте нам вдалося спочатку доїхати до Дніпра — добиралися 12 годин. Потім, за кілька днів зупинки, переїхали до родичів у Кременчук.
Тато сказав, що коли ми виїхали, він вперше зміг поїсти.
А потім, через тиждень після нашого від'їзду, атаки почали підбиратися все ближче до центру. Мама вже не витримувала — і батьки виїхали до нас.
Але й у самому Кременчуці тривоги — не рідкість. І часто неспокійно ночами. Хоча по приїзді був розрив шаблону: магазини працюють, продукти є, люди ходять. Хотілося сісти, скорчитися, сховатися. Не вірилося, що мирне життя існує. Шоком став кіоск «Кулиничів», харківського хлібозаводу. Але усвідомити те, що відбувається, і розслабитися не виходить. Валізи поки що розбирати не поспішаємо.
Куди повертатись?
Чи маємо плани повернутися до Харкова? Я не знаю. У мене зовсім зникла здатність планувати. Перші дні було навіть незрозуміло, що готувати сім'ї, як щось робити у побуті. Повний розфокус, усунення. Але, напевно, саме цей стан «я в будиночку» і допоміг зберегти нерви сім'ї. Якби була істерика, було б набагато гірше.
Дуже хочеться додому. Сподіваюся, що додому ми повернемось. Якщо буде, куди повертатися, звісно.
«Стоячи біля вікна, побачив, як у двір заїхали російські танки. Один із них націлився на мене». ВА Astound Commerce про евакуацію з Ірпеня та життя у війні
Читайте головні ІТ-новини країни у нашому Telegram
УЧАСТЬ В АЗАРТНИХ ІГРАХ МОЖЕ ВИКЛИКАТИ ІГРОВУ ЗАЛЕЖНІСТЬ. ДОТРИМУЙТЕСЯ ПРАВИЛ (ПРИНЦИПІВ) ВІДПОВІДАЛЬНОЇ ГРИ.
Ліцензія видана ТОВ "СЛОТС Ю.ЕЙ." на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 15.09.23 (рішення КРАІЛ №245 від 31.08.2023); ТОВ "СЛОТС Ю.ЕЙ." – на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 26.04.2021 (рішення КРАІЛ №150 від 12.04.2021); ТОВ «СПЕЙСИКС» – на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 08.02.2021 (рішення КРАІЛ №34 від 02.02.2021); ТОВ «ГЕЙМДЕВ» – на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 16.02.2021 (рішення № 47 від 10.02.2021).
Німеччина передасть Україні 14 наземних безпілотників THeMIS. Що це за машини та як вони працюють
Німеччина передасть Україні 14 наземних безпілотників THeMIS. Імовірно, 7 таких транспортних засобів прибудуть до України до кінця цього року, вони призначені для евакуації поранених. Інші очікуються у 2023 році — їх будуть використовувати для очищення доріг. Нагадуємо, що це за зброя і що вона вміє.
Атлас зброї: Німеччина передає захисникам чергові MARS II. Які ще РСЗВ отримала Україна від західних партнерів та як вони працюють
Федеральне міністерство оборони Німеччини повідомило у Twitter, що у найближчі кілька тижнів Україні будуть передані чергові системи залпового вогню MARS II.
Раніше ми розповідали про те, які РСЗВ партнери надіслали на допомогу українським воїнам. Нагадуємо про це знову.
(Текст від 26 липня)
На український ударний дрон PUNISHER зібрали понад 1,3 млн грн. Що може гроза командних центрів ворога
Дмитро Томчук повідомив, що найлегші та найменші ударні дрони PUNISHER, які не мають аналогів у світі, тепер коштують $70 000. Виробник додав у комплекс ще одного безпілотника, і тепер їх там два. Дмитро пише, що Юлія Черешня та Павло Харузов зібрали на комплекс більше 1,3 млн грн.
Раніше він розповів журналісту dev.ua, що вміють ці «пташки», та чому саме вони можуть переламати хід війни на користь України.
(текст від 1 червня 2022 року)
США в черговому пакеті допомоги надасть Україні дрони Switchblade 600. Подробиці про ці та інші «пташки», якими користуються українські захисники
Серед списку допомоги, яку пропонує Пентагон, є дрони-камікадзе Switchblade 600, які офіційний Київ просив передати раніше.
Контракт на дослідження та розробку для 10 дронів SwitchBlade 600 виробника Aerovironment, очікується протягом наступних 30 днів, заявила прес-секретар Пентагона Джессіка Максвелл в електронному листі до News Defense.
Ми зібрали список дронів, які використовують українці проти ворога, в тому числі і подробиці про Switchblade 600.
(текст від 17 травня 2022)
