Робота

Senior Software Engineer SoftServe Роман працював на одному проєкті 10+ років. Йому подобалася така стабільність, але з часом він відчув глибоку втому й внутрішнє виснаження — хотілося відпочити, змінити ритм, знайти нові сенси. Коли його проєкт таки дійшов до кінця, Роман вирішив узяти сабатікал. Спочатку думав, що на місяць-два, але в підсумку — з жовтня по лютий. Перший місяць він багато рефлексував, проводив час із родиною. На другому — дозволив собі просто відпочити, без тиску. Уже з третього місяця перерви Роман відчув бажання знову вчитися, відкривати нові технології — зокрема, розвиватися у сфері Big Data. Тож почав шукати такі можливості в компанії та невдовзі приєднався до нового проєкту на позицію Big Data Software Engineer.  А фахівчиня EVO Наталія працювала над важливим проєктом, який вимагав високої залученості, частої комунікації з різними стейкхолдерами та постійного фокуса. З часом вона почала відчувати сильну емоційну втому, втратила мотивацію, перестала радіти навіть маленьким перемогам. Вона звернулася до корпоративного психолога, з яким провела кілька індивідуальних сесій. У процесі виявили, що вона перебуває на межі вигорання. Разом із лідером вони узгодили рішення — взяти тривалу відпустку, щоб відновити ресурс та емоційно «перезавантажитись». Після повернення Наталя повернулася до своїх обов`язків — і зараз реалізує ініціативу, яку давно планувала, але не мала на неї ресурсу. Ці дві історії — про айтівців, що вигоріли від суперінтенсивної роботи, і потребували перерви, аби відновити сили, перевантажитись. Такі кейси — не рідкість в українському IT. Через завантаженість, високий рівень відповідальності, інтенсивність і складність роботи айтівці часто відчувають знесилення і втрачають продуктивність. Епідемія вигорання в IT — явище вже звичне. Тож dev.ua розпитав ключових роботодавців галузі, як компанії контролюють психоемоційний стан фахівців і допомагають їм відновлювати сили, коли ті опинилися на межі вигорання. 

Ті наші читачі, що цікавляться українською govtech-сферою, за останні роки точно мали чути про CDTO Campus, який випускає Chief Digital Transformation Officer для державних органів різних рівнів. Саме такі спеціалісти мають «драйвити» процес цифровізації низки сфер і вже працюють у міністерствах, центральних органах виконавчої влади та обласних військових адміністраціях. Але далеко не всі знають, як саме проходить процес навчання в CDTO Campus, хто може туди потрапити і за які кошти фінансується проєкт, як туди залучаються лектори і як студенти отримують свій «зарах» у «цифрові заліковки». Для того, аби розібратися у цих питаннях, кореспондент dev.ua відвідав CDTO Campus та поговорив у перервах між заняттями з його студентами, а також отримав коментарі у директорки CDTO Campus Галини Пустової та операційної директорки Марії Войтко.

З кожним роком все більше помічаю: змінюється не тільки ринок, а змінюються і люди, з якими ми працюємо. Правила гри вже не ті, що були кілька років тому.  Якщо раніше в пайплайні були здебільшого міленіали, передбачувані, структурні, знайомі з «офісною» культурою, то тепер дедалі частіше приходять Gen Z.  І з ними змінюється ритм, мова спілкування і запити до роботи. 

User Experience Researcher Ольга Г. викликала палку дискусію у LinkedIn своїм дописом про ціну досвіду. Вона згадала, як знайомий у Канаді відмовився дати швидку пораду без оплати та запропонував замість цього свій прайс. Цей випадок спонукав її замислитися: чому ми часто знецінюємо експертизу своїх знайомих, і чи нормально просити фахівця «глянути одним оком» просто так?

Розробник, що нині служить старшим солдатом у ЗСУ, Даниїл Колосов, закликає роботодавців наймати людей, які мають армійський досвід. Його допис у LinkedIn зібрав понад 140 коментарів — представники пояснюють, чому колишні військові не завжди хороші працівники. 

У соцмережах продовжують ширитися дописи про ситуації з вигоранням IT-фахівців. І подібні історії не поодинокі. З цього приводу виникає багато питань, зокрема: в чому причини цього вигорання, наскільки насправді ця проблема популярна наразі і як її вирішують в IT-компаніях? А також, як не допустити вигорання? Як діагностувати в себе подібний стан ще до того, як організм увійде в «круте піке», і що робити, щоб вийти з нього? У всьому цьому dev.ua розбирався з айтівцями, що пройшли через це, керівниками та психологами.

У світі, де офісні стіни стали метафорою, а не фізичною реальністю, віддалена робота (ремоут) трансформувала ландшафт IT-індустрії. Для тисяч фахівців вона відчинила двері до гнучкості та свободи. Проте чи справді ця «нова норма» є золотим квитком до вищої продуктивності та гармонійного життя, чи приховує підводні камені у вигляді постійних овертаймів і загрози кар'єрного плато? Сьогодні в ІТ важко знайти компанію, яка хоча б частково не підтримує гібридну або повністю віддалену роботу. HR-фахівці бачать цю трансформацію щодня — і з погляду працівника, і з погляду компанії. Утім, нерідко через наявність альтернативи бізнес стикається з втратою кандидата: айтівці, які звикли працювати вдома, нерідко відмовляються розглядати офісний або ж гібридний формат роботи. Отже, українські IT-фахівці все більше обирають усамітнення у власній квартирі або ж заміське життя подалі від цивілізації. Утім, ремоут має свої плюси та мінуси. dev.ua поспілкувався з Оксаною Петренко, CHRO у SharksCode, про те, які переваги й недоліки може нести за собою для IT-фахівця віддалений формат роботи. Ось основні висновки з бесіди.

Протягом квітня-червня на Djinni опублікували 26 900 вакансій. Це на 300 більше за попередні три місяці та на 2300 з аналогічним періодом у 2024 році. Маркетинг і Fullstack очолюють п’ятірку за кількістю опублікованих вакансій. 

У США справжній бум пошуку ІТ-спеціалістів, які мають досвід з вабйкодингу. У вакансіях від Visa, Reddit та інших великих ІТ-компаній присутня вимога відповідної навички. Тож ми вирішили дослідити, як із цим на українському ІТ-ринку. Для цього моніторили сотні вакансій на jobs.dou впродовж майже місяця, а також поцікавилися у компаній, чи будуть вони висувати вимогу досвіду вайбкодингу до своїх кандидатів.