Історії

Якось у Twittere красива молода дівчина Ріна Резнік жалілась, що, якщо ніхто не кличе її на побачення, то вона піде кодити. А перед інтерв’ю ця дівчина раділа, що встигла пофарбувати волосся і похвалилася веселим манікюром. Насправді ця мілашка на «нулі» разом із командою безстрашних добровольців рятує поранених та ночує під обстрілами. Вони їздять на пікапі до «триндеців», куди погоджуються вирушати далеко не всі кадрові військові. За тиждень відпустки, яка у неї виходить між ротаціями, вона хоче насамперед поїсти чогось, що не в банці та що не потрібно заливати окропом на 10 хвилин, випити пива та зняти форму. Ріна розповіла dev.ua, як вона потрапила до «гарячої точки», що чекає на жінку в армії, яку мову програмування обрала, і що робитиме після перемоги.

У Донецькій області в селі Велика Новосілка стоїть одинока теплиця. Її побудували ще в 60-ті роки. Спочатку її використовували дуже активно, потім ці часи змінювалися періодами застою.

16-річний юнак переробляє автомобільні шини за допомогою механічних коливань у звуковому діапазоні, попередньо заморожуючи їх. Тож що треба зробити, щоб переробити шини — «покричати» на них чи потрясти? Ні те, ні інше.  Насправді процес дещо складніший — і цей спосіб кріо-вібрувального перероблення шин запатентував учень 11 класу Політехнічного ліцею НТУУ «КПІ» м. Києва, МАНівець Андрій Маврін. Його розроблення відзначили винагородами в декількох усеукраїнських і міжнародних конкурсах, зокрема, на міжнародному канадському конкурсі ICAN він здобув золоту медаль. Для dev.ua він розповів подробиці, як це працює, і що для цього потрібно.

Насті Свердловій 29 років, із Лисичанська вона перебралася до Києва, щоб опанувати таку зовсім не жіночу професію, як інженер-електронщик. За 6 років, які вона вдосконалюється в цьому напрямі, дівчина має понад 10 реалізованих проєктів. Вона розповіла dev.ua, як пройшла цей шлях, чим займається інженер-електронщик і що чекає на дівчину нежіночої професії в чоловічому колективі.

Сімнадцятирічна випускниця Славутського ліцею на Хмельниччині, МАНівка Єлизавета Герасимчук, створила прототип екохолодильника, який працює від сонячних панелей та акумуляторів. Прототип дівчина презентувала на багатьох українських конкурсах та олімпіадах. Зокрема, попри повномасштабну війну росії в Україні, Ліза посіла третє місце у категорії Технічні науки, підкатегорія авіа- та ракетобудування, машинобудування і робототехніка, у фіналі щорічного Конкурсу-захисту науково-дослідних робіт учнів-членів Малої академії наук України, та може взяти участь у міжнародних олімпіадах і конкурсах від МАН. dev.ua вона розповіла подробиці розробки та наступні ідеї, а також свої плани на наукове майбутнє.

Тривимірний музей української війни, придатний для експонування в Метавсесвіті, вже створюється онлайн — фактично, кожна людина з будь-якої країни просто зараз може подивитися, як виглядають наслідки російського вторгнення в 3D. Робить його дизайнер Яро, він же — Yaro Pro, громадянин Словаччини, з 4 років живе в Києві, випускник Інституту журналістики, зараз увесь вільний час їздить зруйнованими містами та селами та сканує шматки історії, після чого створює моделі об’єктів і розміщує їх в мережі. Зараз моделі Яро — частина дослідження японського вченого, котрий раніше створив цифровий архів Хіросіми та битви за Окінаву.  Історія — в інтерв’ю dev.ua. 

Григорій Клімов — директор з делівері і керівник великої Platform Engineering-практики в EPAM. Понад 10 років він будував свою кар’єру в українському офісі, але війна змусила його з родиною кардинально змінити життя. В березні Григорій з дружиною і трьома дітьми поїхали з рідного Харкова, деякий час провели в ЄС, а згодом — вирушили до Австралії. «Я мріяв жити в цій країні, коли піду на пенсію. Але війна підштовхнула до того, щоб прийняти рішення значно швидше», — каже Григорій. Ось його історія.  

Наталії Лебедєвій 33 роки. До війни вона у Києві працювала у банку — допомагала створювати бази знань для клієнтів банку. Дівчина розповідає, що з першого дня війни залишатись у Києві було небезпечно. «Біля нашого будинку знаходиться стратегічний об’єкт, тому небезпека була подвійна. Ми з дітьми пробули вдома три дні і вирушили до Львівської області. Після тижня перебування там я вирішила їхати далі. Ми цілеспрямовано поїхали до Швеції, там є мої знайомі, які були готові підтримати», ― каже вона. 

28-річний Юрій Швороб — колишній моряк. Утомившись від моря за сім років мореплавства, він вирішив змінити своє життя та світчнутися в IT. Зміна роду діяльності Юрія збіглася з повномасштабним вторгненням росії в Україну. У лютому хлопець став айтішником, отримавши спеціалізацію QA Engineer. Та він настільки сподобався викладачам Mate academy, яку закінчив, що його запросили працювати тут ментором. Своєю історією перевтілення з моряка в айтішника Швороб поділився з dev.ua.

Із початком війни росії проти нашої країни, Україну залишили понад 5 мільйонів людей. За різними опитуваннями, близько 90% з них планують повертатись, натомість 4% виявили бажання залишитися в Європі та світі.  Сьогодні ще складно оцінювати реальні цифри з переміщення українців. Але ми вирішили поговорити зі спеціалістами з українських IT-компаній про їхній досвід релокації та про причини — чому вони повернулися в Україну. 

уУкраїнський актор Євген Бельдюгін кілька місяців тому змінив кастинги та знімальний майданчик на затишне робоче місце за ноутбуком. Хлопець, попри чималу фільмографію та безліч рекламних контрактів, вирішив стати айтішником. «Я обрав стабільність», ― пояснює він свій вибір, наголошуючи, що тепер, якщо його запросять на знімання, він відштовхуватиметься від свого робочого графіка в IT-компанії Astound Commerce, де вже третій місяць працює розробником. Як хлопець із Нової Каховки опинився у великому кінематографі та чому вирішив відмовитися від дитячої мрії на користь IT — розповідаємо в матеріалі. 

Романову Руслану з Луганщини, міста Краснодон, 28 років. У 2009 році він навчався на перукаря-стиліста. На початку 2015 року він пішов добровольцем в «Азов» і наступні роки боронив Україну. У 2021-му військовий вирішив повернутися до нормального життя, здобув спеціальність в IT, хотів стати тестувальником, але черговий напад росії порушив його плани. Його машина наїхала на міну. Руслан розповів нам про свої плани на майбутнє і про те, що змінилося в його житті.

Журналіст BBC Джонатан Біл розказав історію про роботу на фронті українських айтішників. Ось його розповідь про полк «Дніпро-1», який готується до оборони Слов’янська — ключового міста на сході України.

20-ти річний Макс Коваленко, Motion Designer та Video Editor з Херсонської області, останні 7 років проживав у місті Херсон. Він був під окупацією та лише нещодавно зміг виїхати до Києва. Його місто і до  нині знаходиться під контролем російських військових та не здається. Люди виходять на мітинги, не вщухає партизанський рух. На інформаційному фронті до нього долучаються й айтішники, бо «Херсон — це Україна». Максим розповів нам, як очевидець, що там відбувалось, як вижити айтішникам у Херсоні, чи можливо там працювати та як звідти виїхати.

Геймдизайнер Андрій Заколодний з дитинства любить відеоігри та ще школярем намагався їх створювати. З переїздом в інше місто та вступом до університету це бажання дещо відійшло на другий план. Але в результаті життя склалося так, що Андрію вдалося попрацювати у відомих на весь світ студіях, прикласти руку до Assassin’s Creed Valhalla і дорости до senior-геймдизайнера, а паралельно ще й свій комікс англійською видати. Про нюанси роботи в ігровій індустрії, різницю між Gameloft та Ubisoft, особисті прагнення до кращого, творчі пориви та багато іншого — у його історії.

Колишня лікарка «Швидкої допомоги» Наталія Підлубна вже кілька років працює в Ubisoft. У свої 27 вона кардинально змінила професію ― з медика перекваліфікувалась в UX Requirements Lead. Вона тестує ігри на предмет ризиків для людей з фотосенситивною епілепсією. Чи допомагає їй медична освіта в роботі в Gamedev та як Наталя прийшла до того, аби змінити професію, ― у її розповіді.

dev.ua вже розповідав історію Дарії Чучмай, People Partner у Pingle Game Studio, яка евакуювалася до Польщі з рідного Харкова з однією лише пляшкою води та величезним бажанням повернутися до України. Свою мрію вона здійснила: перетнула український кордон і тепер знову живе в Україні. В рамках циклу історій про те, як айтішники повертаються додому, розповідаємо її історію.

Технології вирішують все. У випадку війни вони зараз вирішують, на чиєму боці буде перемога. А частиною таких технологій є беспілотники — БПЛА —  що є очима, крилами та іноді руками наших військових. Саме для того, щоб навчити бійців керувати «розумними пташками» в надзвичайних умовах, український мандрівник Антон Фролов разом із партнером Віктором Тараном заснували Центр підготовки операторів БПЛА «КРУК». Як це відбувалось, та що робиться за стінами Центру, Антон розповів нашому журналісту. 

Із початком війни росії проти нашої країни, Україну залишили понад 5 мільйонів людей. За різними опитуваннями, близько 90% з них планують повертатись, натомість 4% виявили бажання залишитися в Європі та світі.  Сьогодні ще складно оцінювати реальні цифри з переміщення українців. Але ми вирішили поговорити зі спеціалістами з українських IT-компаній про їхній досвід релокації та про причини — чому вони повернулися в Україну. 

Троє українських айтішників наважилися покинути ІТ та стабільний заробіток заради того, щоб здійснити свої мрії. Зараз один із них відкриває людям нові смаки чаю, другий — навчає кайт-серфінгу та організовує фестивалі, а третій знімає кліпи та короткометражки. Їхні історії показані в новому міні-фільмі Logout of IT режисера Олександра Парамонова. Публікуємо переказ.

Навіть на іншому кінці землі українці завжди допомагатимуть українцям, залучаючи всі можливі зв’язки та ресурси. Ось і українські фахівці з геймдева, які працюють у великих американських компаніях, знайшли спосіб допомагати рідній країні здалеку. Ми поспілкувалися з одним з учасників ініціативи Games for Ukraine Дмитром Тарабановим, Senior Level Designer у канадській компанії Digital Extremes. Дмитро живе в Канаді понад 7 років, а сам із Миколаївської області. Довго жив у Харкові та працював у студії GameLoft. Наразі разом з іншими айтішниками з діаспори він збирає кошти для допомоги України. Ось ця історія.

Frontend Engineer Андрій Грушецький нині служить в ЗСУ. Він пішов туди за власним бажанням, ставши на облік у військкоматі. На форумі DOU Андрій детально розписав свою історію «тимчасового світчингу в іншу сферу».  Публікуємо найцікавіше. 

Netflix остаточно пішов з рф. Росіяни плачуть та пишуть петиції про необхідність повернення якісного кіно. Тим часом СЕО Netflix Тед Сарандос каже, що він і компанія, яку він допоміг побудувати — переживе період поганих прибутків. З Сарандосом поспілкувалась журналістка The New York Times Морін Дауд. dev.ua наводить скорочений і адаптований переклад їхньої бесіди.

Оксана Богомольна, Project manager в SoftServe — латвійка. У 2014 році вона попри війну обрала Україну, і анітрохи про це не шкодує. Свою історію Оксана розповіла dev.ua.

Як український ринок нерухомості переживає війну? Чи будуть з’являтися новобудови? Наскільки подорожчають квартири? 

Один директор та він же співробітник комп’ютерної фірми, яка займається адмініструванням та налагодженням комп’ютерних мереж, громадянин Америки, живе в Каліфорнії вже 15 років. З початку війни він прагнув захищати Україну на передовій зі зброєю в руках. У нього далеко не відразу вдалося потрапити до лав ЗСУ, для громадян інших країн це дуже складно, але тепер він там. Його бабуся розповіла журналісту dev.ua, який шлях йому довелося пройти. Двоє вчителів з Миколаєва, чоловік і дружина похилого віку, рятуючись від війни, наприкінці березня виїхали з Миколаєва. Тепер живуть у нідерландській в’язниці у місті Бреда, яка перероблена під гуртожиток для тимчасових переселенців, та чекають, коли можна буде повернутись додому. Вони мають п’ятеро дітей і вже тринадцять онуків. Один з онуків і є наш герой. На її прохання та з метою безпеки ім’я героя ми змінили. Імена бабусі та дідуся вони також просять залишити в таємниці. Далі пряме мовлення бабусі.

Expert Hybris Developer Ciklum Зураб Бєляєв — один з багатьох героїв dev.ua, які втекли від війни з найгарячіших точок. Ми вже розповідали про розробників з Ірпеня, Харкова, Стоянки, Сєверодонецька. Сьогодні ще одна історія з Харкова, який досі продовжує боротися. Ми поспілкувалися із дружиною Зураба — Ольгою. Вона розповіла свою історію зустрічі з війною та евакуації під обстрілами.

Олександр Радзіховський, Senior DevOps Engineer у YASA, після початку повномасштабного вторгнення рф повернувся до України з Англії. Записався у добровольче формування територіальної громади (ДФТГ) «Борщагівка». Він став аеророзвідником.

Україна відбивається від ворогів вже понад два місяці. До нових реалій потроху пристосовуються люди, бізнеси, бюджетні установи. dev.ua починає цикл матеріалів про те, як війну переживають IT-бізнеси в Україні, які до війни створювали комфорт для жителів нашої країни. Сьогодні — про компанію Glovo, в якій під час війни змінився керівник, відкоригувався вектор розвитку, та яка власними силами активно підтримує як воїнів, так і звичайних українців.

Олексій Зіневич, власник бучанського телеканалу «Погляд» та інтернет-провайдера «Бест», став очевидцем подій, які відбувались в Бучі, Ірпіні, Гостомелі та Бородянці. Про це він розказав для YouTube-каналу «Переговорка» засновнику MediaSat Олександру Глущенко. Ми зібрали 20 фактів від нього про те, що відбувалося зі зв’язком та мережами, та що він бачив в тому регіоні.